Курбас, Куліш та Зеров. 81 рік тому НКВС розстріляло 290 українців

Лісове урочище Сандармох в Медвежогорському районі Карелії увійшло в історію як місце масового розстрілу та захоронення жертв сталінських репресій. В 1937-1938 рр. тут розстріляли, за різними даними, від 6000 до 9500 людей.

Масове захоронення було знайдене в 1997 році учасниками товариства «Меморіал». Експедиція місцевого краєзнавця Юрія Дмитрієва знайшла в урочищі 236 розстрільних ям із людськими останками.

Що відбувалось у Сандармосі

За архівними даними, розстріли тут тривали майже півтора роки: з 11 серпня 1937-го по 24 грудня 1938 року. Розстрілювали росіян, фінів, білорусів, євреїв, українців, карелів, татар, ромів, німців. Встановлено імена 4514 розстріляних в’язнів, а також 900 мешканців навколишніх сіл.

Впродовж тижня 27 жовтня – 4 листопада в Сандармоху стратили 1111 в’язнів першого «соловецького етапу» – Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких було 290 українців. Ув’язнених таємно вивезли з островів на баржах наприкінці жовтня 1937-го, далі сліди губилися.

Їхня доля тривалий час лишалася невідомою. Припускали, що в’язнів утопили в Білому морі. І лише в середині 90-х пошуковцям вдалося встановити, де закінчилася їхня трагічна історія.

Розстріли відбувалися на виконання телеграми наркома внутрішніх справ Єжова керівникам тюрем від 19 серпня 1937 року, яка наказувала впродовж місяця провести операцію з «репресування найактивніших контрреволюційних елементів» з числа ув’язнених.

Оформленням вироків займалася «трійка» управління НКВС Ленінградської області.

Після розгляду «трійками» справ ув’язнених усіх їх мали розстріляти. Слідство при цьому взагалі не проводилося.

Підставою для включення у розстрільний список була довідка начальника тюрми на підставі первинного вироку.

«Трійка» розглядала справи на засіданнях 9, 10 і 14 жовтня. Їхнім «напрацюванням» був список з 1116 соловецьких в’язнів, засуджених до розстрілу. Саме вони склали так званий «перший соловецький етап». Чотирьох в’язнів на момент складання списку вже доправили до інших тюрем, ще один помер в таборі.

Розстріл такого масштабу проводився уперше. Щоб уникнути розголосу, місцем виконання операції обрали віддалений розстрільний полігон «Белбалтлагу» в урочищі Сандармох. Засуджених доправляли в Медвежогорськ партіями. Перед розстрілом їх роздягали до білизни, зв’язували, затикали рота і штабелями в кузовах вантажівок вивозили на місце страти, ставили на коліна на краю ями і розстрілювали.

Імена усіх 1111-ох розстріляних встановлені. Склад етапу був неординарним: туди потрапили представники культурної, наукової інтелігенції та партійної еліти союзних республік.

---

Серед них українці – поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, історики Матвій Яворський, Володимир Чеховський і Сергій Грушевський (небіж Михайла Грушевського), науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Олексій Вангенгейм, міністр фінансів УССР Михайло Полоз, письменники Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий. Було розстріляно чимало священиків, у тому числі – представник Ватикану отець Петер Вейґель, посланий для перевірки даних про переслідування віруючих в СССР.

---

«Герої»-чекісти

Найбільшу кількість розстрілів провів заступник управляючого адміністративно-господарською частиною НКВС, ленінградський чекіст Михайло Матвеєв. 20 грудня 1937-го наказом НКВС його нагородили цінним подарунком за «самовіддану роботу з боротьби з контрреволюцією».

А вже в 1939-му засудили до 10 років таборів за перевищення службових повноважень. У 1941-му ленінградського ката достроково звільнили і згодом нагородили орденами «Красной звєзди» і «Лєніна». Помер орденоносний капітан у 1971-му.

Інші учасники розстрілів – Апетер, Раєвський, Вейншток, Антонов-Грицюк невдовзі після Сандормоху самі потрапили у жорнова репресій і в наступні роки були розстріляні або засуджені.

Як і все радянське минуле, історія Сандармоху в путінській Росії теж переглядається. Влітку 2016-го пропагандистський телеканал «Звєзда» з посиланням на матеріали ФСБ розповсюдив інформацію про те, що в Сандармоському лісі знаходяться поховання 20 тисяч радянських військовополонених, померлих у фінських таборах в роки «великої вітчизняної».

Путінська Росія ретельно підчищає інформацію про злочини «героїчних чекістів» і вміло переводить фокус суспільної уваги на інші трагічні сторінки.

Вшанування пам’яті і нові репресії

В наші дні Сандармох – меморіальне кладовище. Розстрільні ями позначені стовбцями. В 1998-му біля входу на кладовище встановили пам’ятник  – кам’яну глибу з написом «Люди, не вбивайте одне одного». В 2004 році тут звели козацький хрест, який виконали українські скульптори Назар Білик і Микола Малишко.

Українці Карелії щороку вшановують пам’ять  про загиблих в урочищі. 5 серпня 2017–го, у 80-ті роковини початку хвилі масових вбивств в СРСР, на церемонію прибули генконсул України в Петербурзі Леся Лозинська, а також генконсули Литви, Латвії, Естонії, Польщі.

Цього року на заходах вперше не було Юрія Дмитрієва, голови карельського “Меморіалу”, він перебуває в РФ під сумнівним кримінальним переслідуванням. Дмітриєва затримали в грудні 2016-го. Історика і краєзнавця обвинувачують у виготовленні порнографічних знімків неповнолітньої прийомної доньки. Єдину експертизу фотографій проводила організація, відома тим, що визнала екстремістським матеріалом Біблію.

Справа Дмитрієва використовується пропагандистськими ЗМІ для компрометації пошукового руху: в січні 2017-го телеканал «Росія-24» показав фільм «Що приховує товариство «Меморіал», в якому фігурували фото зі сфабрикованої «справи Дмитрієва».