“З Днем німецької єдності, камераден”, або Як нам перетравити “ДНР”, якщо німці не можуть НДР

Дмитро Лиховій
журналіст, головний редактор “Новинарні“

(FB)

А ми оце ж недавно були в ДНР.

Ну не в ДНР, а в НДР. Колишній. Хоча як сказати… Словом, у тій Східній Німеччині, що “оссі”, “штазі” і так далі.

Навіть через двір нашого будинку в Берліні проходили сліди Берлінської стіни, можна було на них фоткатися. А сам будинок – зі східного боку.

Але мова не про це. І не про те, що берлінці перетворили спадок НДР на цілу туристичну індустрію з величезними прибутками – всі ці музеї Берлінської стіни, чекпойнт “Чарлі”, сувеніри, вказівники по всьому місту, музей DDR, шпигунський міст Глініке, численні радянські пам’ятники і військові кладовища, танки на постаментах, дорогой товариш Еріх Хонекер…

Я про справжню НДР – ту, що в головах. І паралелі з нею.

Їздили ми з Берліна в Дрезден (до речі, дуже радимо автобуси RegioJet за 6 євро, з панеллю у кріслі попереду як у Сінгапурських авіаліній, із кавою, газетами і стюардесою безплатно). Погуляли по центру, сходили в Цвінгер, зацінили Сикстинську мадонну і таке інше.
Потім з’їздили в Потсдам на метро/електричці. Побачили палаци і Глінікський міст.
Сидимо там у сквері, там на озері – замість кафе ніщебродствуємо з багетом, шінкеном, сиром брі і помідорами чері, вином із супермаркета (все дешевше, ніж у нас).
Дивимося на людей, які поруч. Переварюємо побачений антураж. Читаємо, хто тут при владі, які настрої.

Так от власне. Про паралелі ДНР=НДР. Всі порівняння кульгають, але.

Росія своєю армією захопила шматок великої сусідньої країни (не всю, але східну частину). Ввела туди війська. Влаштувала маріонеткову адміністрацію із лівацьким привітом і поклонінням російській воєнщині. Підтримувала політично, збройно, фінансово. За час окупації на цій території виросли покоління. Які вже звикли жити під Росією. У них відбулися незворотні зсуви в мізках. У нащадків теж.

Це не про ДНР. Це про НДР, де СССР стояв майже 50 років.

У Дрездені, наприклад, 1-я гвардейская танковая армия. І Путін тут ставав тим гебістом, яким ми його знаємо. (Як нинішні майори-фесери – куратори моторол у Донецьку).
У Потсдамі теж було військове містечко ГСВГ, спершу навіть головний окупаційний штаб.

І ось у Потстдамі вибори мера якраз, висять борди – у другий тур вийшли соціал-демократ і жінка з “Ді Лінке”, партії-наступниці СДПГ товаріща Еріха Хонекера. Електоральний результат “Лівих” по Німеччині все зростає, особливо по Східній.
У парламенті Саксонії ці “Ліві” – друга за розміром фракція.
У берлінському районі Панков, де ми жили, “Ді Лінке” взагалі влада, включно з мером (а симпатичний такий райончик).
У Дрездені на центральній торговій вулиці шаряться якісь агітатори з прапором СРСР (на фото) (декомунізація? ні, не чули).
В торгових центрах Дрездена вказівники трьома мовами. Третя – конєшно же для нащадків освободітєлєй. Вони тут і живуть масово – іноді на вулицях російську чуєш виразніше, ніж німецьку, і приїздять косяками с целлю турізма. Подивитися, як живуть колись завойовані території. Самоствердитися, чи що.

Загалом, німці ставляться до Росії дуже ок. Тому й голосують так.
Ну й такої кількості радянської сувенірної продукції я давно вже ніде не бачив. Хіба в 90-х роках на Андріївському.

Я дивлюся на весь цей рускій мір у Німеччині й бачу ворогів. Які для нас лишаються за лінією розмежування між Майорськом і Горлівкою.

Ось човгикає мужчина похилого віку через парк у треніках з обвислими колінами (а і вдягаються тут часто по-совковому) і сизим носом. Був в СДПГ? Штазі? Викладав у школі російську мову? Стріляв у спину тим, хто намагався втекти за лінію розмежування – Берлінську стіну? (Це ми все нафантазовуємо) Та як і не викладав, то вивчав. Як не був у штазі, то жив під НДР і був частиною системи.

Західна Німеччина досі не може перетравити Східну – і світоглядно, і економічно. Там досі голосують по-своєму. Тепер ще й за проросійських правих популістів з “Альтернативи для Німеччини” (на виборах у бундестаг 2017 AfD в Саксонії взагалі перемогла). І живуть трохи не так. Люблять більше Росію. Бачать зло в ЄС. Не всі. Але багато хто.

При цьому ФРН повернула контроль над НДР рівно 28 років тому. Вклала мега-мільярди. І досі ще не асимілювала.

Колись і Україна поверне контроль над “ДНР”. І над “ЛНР”. І над Кримом теж. Після 50 років російської окупації. Чи 10-ти. Чи 75-ти. Покаже їм усі переваги західного цивілізованого світу. Чи вже ЄС і НАТО. Чи не всі переваги. Але щось покаже.

І, може, ми чи наші діти (Дано, ось тобі завдання)) сидітимуть у парку Щербакова в Донецьку, жуватимуть багет з іспанською ковбасою, питимуть дешеве, але хороше французьке вино і роздивлятимуться приєднаних місцевих (колишніх?) сєпарів у треніках із пузирями на колінах.
А ті, звільнені з окупації, голосуватимуть за свої “регіони”, “лінке” чи що в них тоді там буде, ітимуть поруч з нами зі своїм невитравним совком і майором Путіним у голові.

І чи перетравимо ми все якось хоча б через 50 років після звільнення?
Важко, але треба намагатися.

З Днем німецької єдності, камераден.

Ентшульдігунг за много бухштабен.

Читайте також:
У Німеччині пропутінського депутата, що їздив у Крим та “ДНР”,
суд визнав винним у фальсифікації виборів

Результати місцевих виборів у Німеччині: праві популісти тріумфують,
партія Меркель втрачає підтримку

“ДНРівські” школярі здали бойовикам заслуженого педагога Штейна,
який виступив на захист України. ВІДЕО