Сталін та Гітлер: хто більше зло?

Людина інколи задається питанням – якщо вибирати між одним та другим злом, то як вказати пальцем на менше? У випадку із радянським комунізмом та німецьким націонал-соціалізмом – ситуація, де краще обрати осуд обох режимів. Гітлеризм пройшов свій Нюрнберг, а от ленінсько-сталінська ідеологія – не всюди і не повністю…

Може все тому, що дехто вважає комунізм меншим злом, ніж нацизм. Та чи так це?  Давайте подивимося на деякі цифри. За оцінками американського історика Тімоті Снайдера, автора книги «Криваві Землі», нацисти знищили 11 мільйонів мирних мешканців Європи. Радянська «м’ясорубка» «перемолола» від 6 до 9 мільйонів простих людей. Та якщо додати сюди 30 мільйонів жертв режиму Мао у Китаї періоду Великого стрибка (бо комунізм у піднебесній нав’язувався саме більшовиками), то радянська ідеологія виходить – чемпіон у масових вбивствах?

Така відносність і прихованість стали однією з причин, чому комунізму неможливо засудити так, як це зробили з нацизмом. До цього – ще ряд причин.

 

Комуністи – переможці нацизму та союзники інших переможців. СРСР, Британія, США та решта світу разом здолали Третій Рейх. Історію пише переможець. Комуністи виграли, тож і отримали шанс на свою історичну правду. А переможців не судять.

 

Росія. Визначила сама себе наступницею СРСР. Що ж, добре. Власне, ця країна першою би мала взяти відповідальність за злочини комунізму. Але вона сама їх не визнає, як злочини. На комуністичних міфах частково тримаються сьогоднішні ідеали російського суспільства. На цьому кремлівська влада будує політику «Духовних скрепів». Ікони зі Сталіним, думаю вже всі давно бачили.

Китай. Комунізм – ідеологія Китаю. Спробуй засудити ці червоні ідеали, як отримаєш у вороги майже мільярд жителів однієї з найсильніших країн світу.

 

Тож домінування Китаю у світовій геополітиці –  один із факторів неможливості засудити комунізм.

 

З іншого боку – китайський комунізм пройшов свою еволюцію від боротьби з горобцями до виробництва ноутбуків та смартфонів, свого поєднання з ринковою економікою, тож світ пробачив йому «усі» гріхи червоного терору в Піднебесній, бо там  запанував «комунізм із людським обличчям».

Хто засудив комунізм? Східна Європа. Тут мається свій сентимент до радянської ідеології. Литва, Латвія, Польща, Естонія, Чехія – всі пройшли через комуністичне пекло. Саме тому Східна Європа і має декомунізацію.

 

Ці країни мали потребу в засудженні комунізму, бо він виступав і виступає у ролі ступору, який гальмував шлях до реформ та розвитку економіки. Але і тут це не було зроблено до кінця. Приміром, у Чехії компартія досі легально працює.

 

Тоді є сенс говорити про подвійні стандарти. Чому партії типу Націонал-соціалістичні не мають права на існування? Якщо засуджуємо одне зло, то маємо засуджувати й інше.

 

Хто говорить, що Сталін і Гітлер – однакові, частково має рацію, але у той же час помиляється. Сталін знищував людей за класовою (соціально-економічною) приналежністю, Гітлер – за національною. Мішенню нацистів були окремі національності – євреї, цигани. Знищення українців, росіян, поляків, французів малося за наявності активної фази військових дій, у решти випадків –  чинилося на розсуд окупаційної адміністрації, себто – у індивідуальному порядку за порушення умов, поставлених режимом. Грубо кажучи – смертна кара за злочин.

 

Сталін нищив такий клас, як приватні підприємці, землевласники, фермери (куркулі), духовенство (хоча і вибірково). Однак під колеса його репресій потрапили навіть пересічні однодумці, але то був лиш конкретний період репресій.

Різні режими та ідеології, але суть одна: знищувати людей за ознаками, які суперечать твоїй політиці. Більше зло – це сидіти склавши руки, коли Гітлер, Сталін, а сьогодні – їх ідеологічні нащадки намагаються продовжувати таку політика. Бо для тріумфу зла що потрібно? А ви й самі знаєте…

 

Автор: Роман Коржик