ГоловнаБлогиБлог Михайла Поживанова

Кредитна історія Гройсмана

Кому було особливо несолодко в останні дні, так це прем`єру Володимиру Гройсману. Глава уряду потрапив в лещата двох варіантів: поганого і поганого. А почалося все з приїзду в Україну місії Міжнародного валютного фонду на чолі з Роном ван Роденом. Наразі місія все ще в Києві – візит триватиме до 19 вересня – до цього дня «місіонери» вирішуватимуть, що ж робити з Україною: кинути напризволяще за газовий «непослух», наполягти на виконанні вимог чи знайти компромісний варіант для виходу з кризи.

Владимир Гройсман и Рон ван Роден
Фото: Влад Мусиенко
Владимир Гройсман и Рон ван Роден

Судячи з останніх повідомлень, такий варіант знайдено, і полягатиме він у перекридитовуванні. Офіційно це називатиметься запуском нової програми фінансування Stand-by, яка замінить діючу EFF до її завершення. Навіщо потрібна зміна програми? Для того, щоб знову актуалізувати питання підвищення ціни газу для населення. Жорсткий ультиматутим, таким чином, перетвориться на пропозицію, котра буцімто звучить вперше. Для МВФ це – можливість вийти з глухого кута, не втратити авторитет і все таки пролобіювати потрібне рішення. Адже ціна на газ все таки підвищиться, але не так радикально, як це було передбачено спочатку.

Що ж стосується Гройсмана, то для перекридитування є необхідним перепочинком і надією, що його прем`єрство завершиться не так провально, як могло б. У програші, мабуть, лише Банкова, котра дуже сподівалася зробити з Володимира Борисовича хлопчика для биття. І слід сказати, що до такої його ролі було подати рукою. Адже без кредитів МВФ фінансова система України просто не могла б існувати.

Остання транзакція від фонду мала місце у квітні 2017-го, й пауза, котра настала згодом, почала вже дуже сильно обтяжувати уряд і державну скарбницю. Адже нам вкрай були потрібні обіцяні партнерами 1,9 мільярда доларів. І не лише для того, щоб обслуговувати державний борг, але й для того, щоб відкрити для України можливість отримати гроші від інших міжнародних кредиторів – Світового банку (800 млн. доларів) та Євросоюзу (500 млн. євро) ще до кінця поточного року.

Але в обмін на таку можливість партнери хотіли отримати серйозну поступку їхнім вимогам – вирівнювання ціни газу для населення і промисловості. Це означало б, що газ для людей з 1 жовтня 2018 мав подорожчати на 60%, а разом з ним – й опалення та гаряча вода. Які наслідки це мало б для Кабміну Гройсмана? Якщо одним словом, то катастрофічні. Бо йшлося б не лише про репутаційні втрати самого уряду та влади в цілому.

Крім суто емоційних сплесків, в державі різко зросла би кількість субсідіантів, а бюджет зажадав би замість нинішніх 70 мільярдів гривень на субсидії вдвічі більше – близько 114 мільярдів гривень. І це при тому, що вже зараз – за підрахунками самого уряду – на допомогу у сплаті комунальних послуг претендує мало чи не кожне друге домогосподарство, а самі чиновники роблять все можливе й неможливе, намагаючись скоротити кількість субсидіантів. Ба навіть нагадують про існування кримінальної відповідальності за шахрайство, яке має місце у випадках із приховуваннях реальних доходів.

Ясна річ, що Гройсману було б ніде взяти стільки грошей для виплати субсидій. Тим паче, коли на карку Кабміну сидить ще й збитковий Пенсійний фонд, а на виплату пенсій держава витрачає навіть більше, ніж на війну та оборонні видатки. З іншого ж боку, категорична відмова від вимог МВФ означала не менш жахливий сценарій: оголошення дефолту, котрий потягнув би за собою девальвацію гривні, стрімку інфляцію і неконтрольоване зростання цін на газ для промисловості, а також, можливо, вже знайомі українцям віялові відключення електроенергії та заморожування банківських депозитів.

І перше, і друге означало би для очільника уряду політичну смерть – на його кар`єрі можна було б ставити хрест. Щоправда, якби Україна взяла гроші від МВФ і підвищила би ціну на газ, це дало б привід Петру Порошенку остаточно «втопити» Гройсмана, а самому – випливти за його рахунок, зваливши всі соціально-економічні «трабли» на колегу. Але наразі, схоже, доля таки всміхнулася прем ` єру, адже виникла можливість завершити перемовини з Міжнародним валютним фондом без колосальних фінансових та іміджевих втрат.

У вівторок ввечері інформаційні агенства повідомили про те, що нова програма співпраці з МВФ розрахована на 1,5 року, а обсяг кредитних коштів по ній складе 4-5 млрд. доларів. Якщо документи буде підписано, Україна перестрахується від фінансових проблем до завершення парламентських виборів і формування після них нового уряду. Ніякого дефолту, про який вже згадував Гройсман, не буде. Крім того, і це є головним для уряду, – перемовники перезавантажуть питання про підвищення ціни газу.

Заміна програми дозволить фактично скасувати попередні домовленості і запустити «з чистого аркуша» новий алгоритм поступового підвищення ціни газу. Йтиметься вже не про 60%, а максимум про 23%, і це при тому, що нижня планка ціни, на яку погоджувалися в МВФ, становила 30% – так, принаймні, стверджують «Українські новини», посилаючись на свої джерела.

23% збільшення ціни – це також чимало, але вже не так критично, як та сума, до якої мала дорости вартість газу від самого початку. Судячи з усього, українській стороні вдалося переконати своїх візаві у тому, що різке здорожчання блакитного палива за діючими умовами український бюджет просто не витримає, а якщо держава опиниться на межі дефолту, то від цього не виграє ніхто, й Захід – в тому числі.

Повідомлялося також й про те, що в новому меморандумі буде актуалізовано питання про введення ринку землі. У ставленні до цієї проблеми Гройсман виявив деяку принциповість, заявляючи, що він – проти повної лібералізації земельних продажів, котра вдарить по інтересах українців. Але тепер, коли головне питання залогоджене, глава уряду може дозволити собі прояви незначної незгоди. Тим паче, що й нього є ще й козир у вигляді формально запущеного Антикорупційного суду.

В кожному разі, осінь Гройсмана буде не такою гіркою, як можна було очікувати. Легкий присмак газу не зіпсує істостно погоду на Грушевського, 12. Цікаво, чи можна те саме сказати й про Банкову, 11?

Михайло Поживанов Михайло Поживанов , Політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram