Культурний колапс

 

Карандєєв з Кириленком «кришують» музейних розкрадачів.

Міністр спостерігає.

Тиждень видався спекотним. В прямому і переносному смислах. Кілька років тому ми б сказали, що редакційний телефон був гарячим. На сьогодні скажемо так: поштова скринька редакції розжарилась до червоного.

Почнемо з події тижня: нарешті Міністр спромігся, прийняти делегацію Національного музею історії України. Кількамісячні пікети, звернення, зустрічі з заступниками Міністра чомусь не мали впливу на ситуацію. Очевидно, вплинула загроза «Культурного майдану», який невідворотно наближається під стіни Мінкульту. Критична маса помилок та зловживань як нинішнього, так і попередніх очільників Міністерства культури призвела до нинішнього жалюгідного стану галузі. Порівняти роботу Міністерства культури України з будь-якою аналогічною структурою європейських країн не повернеться язик навіть у послідовників Осі Бендера. Методи, скоріше, нагадують Османську імперію часів занепаду: установи даються на відкуп спритним ділкам, які сумлінно заносять «бакшиш», грабуючи та нищачи підвладні їм території.

Узурпація Історичного музею Тетяною Сосновською – яскравий тому приклад. На стіл Міністру були викладені беззаперечні факти зловживань директорки, яку поза конкурсом було призначено на посаду колишнім одіозним Міністром Вячеславом Кириленком. Докази незаконних звільнень, доган, упередженого ставлення, фінансових махінацій (висновки Держаудіту-розкрадання державних коштів – 2млн. 100тис. грн. (тільки за три місяці)) вже надсилались чиновникам Міністерства. Куди вони продовжують зникати, не доходячи до Міністра, з’ясувати не вдалось.

Припускають, що докази злочинної діяльності директорки Історичного безслідно зникають, потрапляючи до кабінету Державного секретаря Карандєєва. Так ось для чого була потрібна Міністерству посада Держсекретаря! Подейкують про якесь дивне «тепле» ставлення до Сосновської одночасно двох мужчин: Карандєєва та Кириленка. Забавно було б спостерігати за цим «тріо», якби наслідком їхньої «творчої» діяльності не було нищення Історичного музею. Як зрозуміли зі слів Міністра члени делегації НМІУ, нічого вдіяти з очільницею Історичного він не може. Здається, навіть якщо буде доказано, що директорка у вільний від боротьби з колективом час займається канібалізмом , Карандєєв з Кириленком все одно не дадуть її звільнити. Дивна «толерантнісь», враховуючи шалені суми, що відмиваються Сосновською з музейних рахунків, наштовхує на певні думки.

Оскільки Мінкульт, не маючи реальної стратегії розвитку, не вирішує проблеми, а плодить їх, скандали виникають одночасно в кількох місцях і переходять в хронічний стан в зв’язку з бездіяльністю Мінкульту. Причому бездіяльність присутня лише в локаціях, які вимагають політичної волі та рішучих дій, але не несуть матеріального зиску. Де зиск є – ситуація інша. Чиновники працюють невпинно і невтомно. Деякі навіть в декретну відпустку не йдуть, щоб не втрачати контролю над потоками. «Горять» на роботі. Як би не згоріли!

Ось і історія з Музичною академією імені Чайковського та в.о. її ректора Максима Тимошенка набуває неприємного душку. Причому «найароматнішу» корупційну нотку вніс до неї «шоколадьє»-держсекретар. Чому шоколадьє? Ходять дивні смішні чутки, що держслужбовець Карандєєв володіє шоколадною фабрикою в Чорногорії. Хай там як, а ми не бачили жодної шоколадки в його декларації. Міністерство напрочуд швидко відреагувало на скандал з Музичною академією та намагається зам’яти скандал. Одночасно збирається компромат на учасників та організаторів протесних акцій під стінами Мінкульту. Шукається мало не «рука Кремля», що нацьковує мітингувальників на «безгрішне» міністерство.Може, краще пошукати нечисті ручки в стінах Міністерства?

Ну, і, традиційно, скандальний Пирогів. Перефразуючи слова Салтикова-Щедріна”Если я усну и проснусь через сто лет и меня спросят,что сейчас присходит в России, я отвечу, ПЬЮТ И ВОРУЮТ” – про Пирогів класик сказав би: крадуть і бігають у вишиванках.

З призначенням невігласки-директорки музей увійшов у круте піке. «Команда» в.о. гендиректора О. Повякель повністю їй відповідає: перший її заступник А. Палієнко так само не має жодного поняття про музейну діяльність та відповідної освіти. Серйозна науково-просвітницька діяльність підміннена дешевими піар-акціями на кшталт нещодавнього забігу у вишиванках. Ніхто не казав нинішнім горе-очільникам нещасливого музею, що вишиванки – не для фітнесу? Тож далі очікуємо – заїзду у шароварах та запливу у кожухах.

Наш експерт з пирогівського музею І. Корсун поки що не коментує ситуацію – каже, наразі що працює аудит КРУ. Але з інших джерел нам стало відомо, що перевірка знайшла численні порушення, які тягнуть на серйозний кримінал. Будемо сподіватись, що відкупитись не вдасться. Крім того, Корсун підтвердив, що вхід до музею контролює такий собі Саша-Енурез. Подейкують, що це – реінкарнація Шарікова з «Собачого серця» М. Булгакова. Саша полюбляє душити котів та труїти собак. Хто йому це доручає?Чому його досі тримає адміністрація? Схоже, сподівається, що за законами жанру, Саша знову перетвориться на собачку та замінить тих, що потруїв.Думаємо, результати короткочасної, але бурхливої «діяльності» Повякель здивують тих, хто її призначав на дану посаду.

Маємо черговий приклад віддання території на відкуп: масові вирубки дерев, спалені об’єкти, спроби «віджати» бізнес на прикладі ресторана «Шинок»: ресторану відключено воду, не дозволяють заїзду авто постачальників – вочевидь власник чимось не влаштував керівницю. До комплекту також зловживання фінансами, квитками, незаконне преміювання. Вдале призначення! Всім добре. Про музей, правда, забули.-пише блог uamediacenter

Тож чи потрібне нам таке Міністерство? Чи все ж краще «прачечна»? Коли кадрові призначення не контролюються та не керуються ані міністерством, ані музейним відділом міністерства, а визначальним аргументом для призначення є сумнозвісний «бакшиш»?!

Працюємо та сподіваємось на краще.

Громадське об’єднання «Прачечна».

і