Організатором нападу в Києві на захисника ДАП Дмитра Вербича виявився громадянин Росії. Когось це дивує? Але давайте не про це. Давайте про більш важливі речі.
Вони ж, оці чотири хлопців та дівчат, не знали, що той, кого вони побили, штрикнули ножом і намагалися добити молотком – колишній вояк.
Розумієте, вони напали на людину, одягнену у футболку з українською патріотичною символікою. Тобто, для цих «антифашистів» будь який українець є ворогом. Фашистом. Будь який.
І абсолютно не важливо чи цей Лукічов, який підбив трьох харківських “антифашистів” на цей вчинок є російським “нациком”, чи провокатором росіських спецслужб. Не в цьому суть.
Ще одне. Зараз усім чотирьом (росіянин ще до того, як їх розшукали втік до Польщі) інкримінують хуліганство. Лише хуліганство. Бо в Кримінальному кодексі іншої статті не підбереш. На жаль, кодекс в цьому плані не є досконалим.
Але давайте звернемо увагу на те, що нападники мали при собі балончик із газом, ножа і… молоток. Такі штуки зазвичай на прогулянку не беруть. Тобто, усі четверо цілеспрямовано полювали на когось подібного. Або взагалі полювали. На будь кого. Може, на людину у формі ЗСУ.
Фізіогноміка – велика наука. Погляньте на ці обличчя. Що ви бачите? Це ж так звані «діти вихідного дня». Такої породи зараз «антифашисти». Навряд чи вони знають, хто такі Менгеле, Гейдріх, Раш. Їм це і не потрібно. Конкретно ці молодики – продукт телевізора. Російського. Там, де «победобесие».
Але на них світ клином не зійшовся. У нас повно тих, які не “антифашисти”. Пройдіться уночі вулицями – неодмінно натрапите. Їх упізнати легко: дешеве пиво, безпричинний регіт, матюки і дорогі гаджети, куплені за батьківські гроші, бо сами вони не працюють.
Таких, як вони – цілі райони не лише в Києві або Харкові. Це люмпен. Від народження тупий, і лютий. Люмпен, який ненавидить все навколо. Розтрощити дитячий майданчик – просто так. Побити людину – просто так. Четверо на одного. Через ненависть, яку всотали з дитинства від батьків. Таких само люмпенів.
Цим “антифашистам” загрожує до 7 років. Припустимо, їх «посадять». Але чи це допоможе? Бо вони вийдуть ще більш озлобленими. На увесь світ. На тих, хто успішніший, заможніший, красивіший; на тих, у кого усмішка; на тих, хто читає книги й ходить у кінотеатри не на «бойовички». А потім вони народять таких само.
Це те середовище, в якому вербуються бойовики на Донбас. Подивіться на обличчя «ополченців». В Росії – це джерело для сотень фашистських організацій. Подивіться на обличчя того ж таки Мільчакова.
Це те середовище, на яке спираються деякі наші політики. «Відняти і поділити» – ось їхня філософія і мрія всього життя. Такі перед сном мріють знайти портмоне, в якому буде багато-багато грошей, а далі… А далі все буде дуже-дуже гарно, до кінця життя.
Один тінейджер років 17 мріяв, щоб в його місто на Житомирщині прийшли росіяни. Не через те, що він любить «Русский мир» і Путіна. Все прозаїчніше: він хотів «під шумок» пограбувати супермаркет або ювелірну крамницю, втекти з награбованим до Європи і жити-поживати безбідно…
Вони книжки не читають. Вони взагалі читають з великими труднощами. Вони – люмпен. Найстрашніше, що може породити людство. І путінський “антифашизм” тут абсолютно ні до чого. Серед них безліч таких, хто носить вишиванки і ставить у Фейсбуці свічки під фото загиблих українських вояків.
Ці люди підуть за будь-ким, хто пообіцяє “халяву”. І порвуть всіх, хто хоч трохи успішніший за них. Зараз наші політики якраз намагаються їх мобілізувати.
Ось де справжня загроза.
Відняти і поділити…
ПАВЛО ПРАВИЙ
