Сидимо си з Ядзьов на оборі, підходе пані Гєня та й голосно, на всьо місто:
— Кубусику, коханий, дай Боже ті здоровлє! Давно'м тя не виділа! Якій ти великій став, а ладний якій, йойой! Троха полисів, дрібку посивів, але ніц, файно сі презентуєш. Здалека то би'м тя не спізнала! Як ся маїш?
І тихонько на вухо мені:
— А та красунє збоку, то твоя Ядзє? Алллле, яка файна, як квіточка коло тебе. Вна з Попелів чи Ясеници?
І знов голосно:
— А ти знаїш, жи в нашім місті виликі проблєми?
- Єкі, пані Гєню?
— Та вчити дітий нема кому. Всі файні вчителі повмирали, або ду.. кхм, підлоги в італіях витирают. А то є біда, я тиж колись в школі на півтори ставки робила, я знаю.
- А шо вчили'сте?
— Та нич'єм не вчила. Прибиральницев була. Але'м часто вчителів підміняла, як вни на закупи бігали. Тому я добре знаю шо до чого! В мене на уроках завше порєдок був. Шось не так — шматов по писку і тишина. І в тулєті завше чисто було, ніхто не смів навит курити. А відтоді в нашім БорИславі тіко єден порєдний виходок — на автобусній. Добре, жи в нас парк на півміста, то люде дают си ради єкось…
- Пані Гєню, а шо вчителі до вбиралень мают?
— Та зара! Якось була'м в єднім віходку. Завше там було купа гАзет, а ту сі див'ю — лежит книжка з математикі, ,відкрита на Теоремі ВІєта! ФРАНСУА ВІЄТА, хлопе! То така формула про коефіцієнти многочлена через його корені. Ти знаєш таку формулу?
- Та нє, пані Гє….
— Ціхо, та дай договору. Вчора була'м в Дрогобичи, то там цуда, я ті кажу. Жадної порєдної убікациї* нема. Туристи ходєт з тіліфонами, як шуфля гурніка*, позирают на тоту спадшчину історичну і шмарклі об газетні кіоскі витирают. А жадного порєдного тулєту НЕ-МА!
- І шо?
— А нич, Куба! В тім Трускавци то такє саме. На день міста файно ми з коліжанками посиділи'змо. Курей їли такіх великіх, як голова голови колгоспу нашого, царство му нибесне! Фист мудрий хлоп був. О! Потомка доправили'змо кавунами. Но та й притисло ня по малому. Я до виходку, а там, де для кубіт було, то вни ресторацію відкрили, кажут мені — з другого боку йдіт. Я пішла, а тамка по штири гривні, но бо день міста! А перед тим було по дві. Гет подуріли і страх втратили. Але я їм повіла, жи пожаліюсі Садовому (бо вни з мером Трускавцє з єдної «помочи»), то вни мене задурно пустили. Аж два рази, бігме…
- Ну і...
— Шо ти нетирплєчий такий? Потім погнали до Східници. Тамка недавно сі відкрила Вишча Школа Магіїв і Екстрасенсів всякіх. Ну! Поїхали'змо, би содової на рано си набрати. Людоньки, я ше'м такого не виділа! Стоїт буда, люде кажут, жи то бювет з водов, а мені вно фист на кльозет похоже. Тако й не набрали ми води, бо ся збридили. Но і до чого я то говору? Аби'с знав, хлопе, як нема порєдного вчителє, то нема кому навчіти тих зас… обранців, шо типерка при владі, шо хата зачинаєсі з ВИ-ХОД-КУ! і місто ТИЖ! Ясно, нє? Бо то є ЛИ-ЦЕ і з тим тре шось робіти тирміново! А в тебе, Куба, дуже розумна кубіта, так!
- Відки знаїте?
— Та бо вна мовчит цілий чєс, шєнуй її!
Завше Ваш, Яків Кутовий
*гурнік — шахтар, *убікация — туалет
