Український феномен, не виключено, вивчатимуть у підручниках з державобудування. Жодна корупція жодної країни не виривалася з такої щільної облоги. Наша ж не просто виривалась — стала ще здоровішою.
Пам'ятаєте, яке полювання проти неї розгорнули?
У жовтні 2014 року при президенті було створено Національну раду з питань антикорупційної політики. Аби та вивчала стан справ із цим ганебним явищем, розробляла стратегію і вносила дієві законопроекти.
Того ж таки жовтня заклали Національне агентство з питань запобігання корупції. Йому доручили сформувати державну антикорупційну політику, налагодити систему електронного декларування з наступною перевіркою представлених чиновниками декларацій.
У квітні наступного року проти вітчизняних хабарників постало Національне антикорупційне бюро — спеціалізований орган із широкими силовими повноваженнями. НАБУ покликане розслідувати корупційні злочини вищих чиновників. Від президента, уряду, Верховної Ради і до керівників областей укупі із суддями та прокурорами.
Наприкінці листопада 2015 року в поміч НАБУ створили САП — Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Вона має наглядати за діями бюро і передавати справи до суду.
У лютому 2016-го на арену було виведено Національне агентство з питань розшуку й керування активами, отриманими корупційним шляхом. Цей орган виконавчої влади кинули на розшук, конфіскацію і повернення у казну корупційних капіталів.
Не пізніше листопада 2017 року має з'явитися Державне бюро розслідувань. ДБР вестиме справи, які не входять у компетенцію НАБУ, а також особливо тяжкі злочини. Його клієнтами можуть стати екс-президенти, весь склад уряду, перші керівники відомств, правоохоронців та суддів. І навіть керівники НАБУ й САП.
Отакого-от змія напустили на вітчизняну корупцію — п'ять голів уже вивергають нищівне полум'я, шоста — невдовзі почне.
Та не злякалися нашого Горинича наші хабарники. Навіть навпаки.
Є така собі міжнародна аудиторська компанія — "Ернст енд Янг". Проводить дослідження у країнах з розвиненими ринками чи де вони почали розвиватися. Зокрема — в Європі, Індії, Африці, на Близькому Сході. Так от. Позаторік Україна за рівнем корупції серед 41 країни цих регіонів посідала сьоме місце. Нині ж, як свідчать опубліковані минулого тижня матеріали, вийшла на перше.
Доки не чіпали корупцію, були сьомими. А коли випестували й випустили проти неї шестиголового антикорупційного змія у вигляді різноманітних бюро і спеціальних структур, вийшли у лідери.
Дехто піддає сумніву висновки зазначеної аудиторської компанії. Що ж, звернімося до фактів.
2015 року із привласнених крадіями 1,5 млрд грн антикорупціонери змогли повернути до бюджету 100,1 тис.
Торік украли вп'ятеро більше, а повернули — 164,9 тис.
Поточного року ситуація намічається ще гірша. Відповідно до закону про державний бюджет (надходження від корупції планується!) уряд розраховує повернути до казни 11,5 млрд конфіскованих судами гривень. Об'єднаними зусиллями нашого антикорупційного Горинича протягом січня–лютого вдалося відвоювати 5100 грн.
Такими темпами до кінця року не вдасться нашкребти й на половину місячної зарплати керівника НАБУ. А в нього ж під рукою ще й 700 співробітників, 110 з яких — власний спецназ.
Чому новітні антикорупційні структури України себе не виправдовують?
Не будемо заглиблюватись у роздуми, чи може бути здоровий орган в інфікованому тілі. Згадаймо, яка борня точилася навколо формування діючих антикорупційних органів. Придивімося, які пристрасті вирують нині навколо ДБР. Президент, коаліційні партії воювали і воюють не за чистоту бізнесового поля — за вплив на життєво важливі силові структури.
До їх складу намагаються проштовхнути не найчесніших і найпрофесійніших, а найвідданіших. Тобто — своїх людей. Які представлятимуть їхні інтереси. Не виключено — й корупційного характеру.
Українська державна корупція, за перевіреним методом, намагається взяти під контроль боротьбу проти себе рідної. Очолити її. Осідлати антикорупційного змія.
Якщо вже не осідлала.
2 
35413
Коментарі