Візит прем’єра Філіпа. Чим Україна і Молдова корисні одна одній?

Що означає для українсько-молдовських відносин візит прем’єр-міністра Молдови Павла Філіпа до України? Які виклики та загрози спонукають Україну та Молдову до співпраці, а які є приводом для дискусій? У чому країни-сусіди можуть бути корисними одна одній? На ці запитання Радіо Свобода відповів аналітик Групи стратегічних та безпекових студій Сергій Герасимчук.

– Візит прем’єр-міністра Павла Філіпа до України надзвичайно важливий у тому контексті, що зараз молдовський прем’єр представляє собою уряд Республіки Молдова. Поряд з цим, є президент Молдови – Ігор Додон, інавгурований у грудні минулого року, який виступав дещо недружньо до України у ході своєї передвиборчої кампанії. Зокрема він говорив про те, що де-факто Крим є російською територією. Додон позиціонує себе як цілком проросійський політик.

Натомість молдовський уряд наголошує на тому, що саме він формує зовнішню і внутрішню політику Республіка Молдова, а президент є фігурою «меншою» порівняно з прем’єр-міністром. І тому молдавська сторона намагається зараз продемонструвати Україні, що саме з урядом треба мати справу, і саме з урядом можна очікувати якихось конструктивних рішень, на відміну від нинішнього президента, який навіть перший свій візит здійснив до Москви.

Щоправда, тут є декілька нюансів. Вони, зокрема, полягають у тому, що вже задекларовано, що буде говоритися про екологію. А це передбачає те, що Молдова намагатиметься звинуватити Україну у тому, що через українську ГЕС понизився рівень води у Дністрі. Молдова також, очевидно, буде намагатися не те, щоб спекулювати, але, щонайменше, використовувати інші чутливі питання для того, щоб виторгувати щось в України.

Це часто відбувається у двосторонніх відносинах. Молдова завжди позиціонує себе як держава менша, слабша, але при тому дружня, тому вона претендує на якісь поступки з боку української сторони. Україна вже робила такі поступки. Свого часу Україна віддала Молдові доступ до моря, фактично обмінявши цю територію, запропонувавши їй частку своєї території, за рахунок чого Молдова побудувала свій морський порт – порт з виходом до моря.

І зараз позиція прем’єр-міністра Філіпа теж така «двоїста». Тобто, з одного боку, він декларує, що в України і Молдови спільні цінності. Так, нещодавно, Філіп робив заяву, що «Молдова і Україна мають одну мрію, і ця мрія є європейська інтеграція». З іншого боку, Молдова, прикриваючись цими гаслами, намагається домогтися якихось поступок з боку України, у даному випадку по питаннях ГЕС.

– Чи мають Україна та Молдова спільні виклики та загрози?

– І Молдова, і Україна мають одну велику спільну загрозу. Це один великий актор, який є українським сусідом, для Молдови він не є прямим сусідом. Йдеться про Російську Федерацію.

Ще в 1992 році Російська Федерація відіграла значну роль у Придністровському конфлікті. Власне, договір про припинення вогню на території так званої «Придністровської молдавської республіки» –сепаратистського утворення на теренах Молдови, підписувався не між придністровцями та молдованами, а між Москвою і Кишиневом.

Аналогічну ситуацію Україна отримала в останні роки. Тобто, це агресія Російської Федерації і намагання Російської Федерації інспірувати сепаратистські рухи та підтримувати їх. Очевидно, сторони зацікавлені в тому, щоб говорити про це.

Так само важливо говорити про необхідність упередити міграцію тренованих сепаратистських ватажків з Придністров’я до Донецька та Луганська, і так само представників ОРДЛО – до Придністров’я. Тому що, якщо вірити ЗМІ, на початку конфлікту на сході України деякі представники незаконних формувань Придністров’я були на Донбасі і намагалися на Донбасі «поділитися» своїм досвідом сепаратистських рухів.

Крім того, нещодавно я натрапив на повідомлення, що недавно вбитий ватажок терористів «Гіві» так само відправив свою сім’ю до Придністров’я.

Тому, безумовно, треба говорити про те, що, по-перше, сторони мають спільно на міжнародних майданчиках, у Раді Європи, на Генасамблеї ООН намагатися протистояти російській агресії, а з іншого боку, наші спецслужби мають ефективно взаємодіяти між собою, аби не допускати такого незаконного «обміну досвідом» між представниками злочинних угруповань.

– Чим Україна та Молдова ще можуть бути корисними одна одній?

– Передовсім і Молдова, і Україна підписали угоду про асоціацію з ЄС, і вони, хоч і різними темпами у різних сферах, але рухаються у європейському напрямі. І тому обидві сторони зацікавлені в обміні досвідом свого руху на зближення з ЄС і в обміні досвідом, де вони досягли більших успіхів. Це перше.

По-друге, і Україна, і Молдова, на превеликий жаль, потерпають від корупції. Скажімо, інший зацікавлений геополітичний гравець – Румунія – довела свій прогрес у боротьбі з корупцією і зараз доводить його ще раз своїми масовими виступами проти корупції на площі Вікторії у Бухаресті.

І Україна, і Молдова мають звернути увагу на досвід боротьби з корупцією, і мають звернути увагу на той досвід, що у випадку, якщо боротьба з корупцією буде здійснюватися не належними темпами, то народ може виступати проти цього.

І третє. Є дуже важливий фактор – це меншини. Україна та Молдова мають великі меншини: українську меншину – у Молдові, і молдавську меншину – в Україні. Безумовно, і уряди і України, і Молдови, і наші МЗС, і посольства мають інтенсивно працювати з цими меншинами.

Скажімо, українська меншина має бути більш проукраїнською, бо зараз вона у Молдові більш проросійська. І так само молдовська меншина в Україні має бути проукраїнською, тому що вони є громадянами України, а відтак, мають відповідати на ті виклики, які постають перед усім народом України.