За виключенням Хвильового і Остапа Вишні, всі ці люди, а також ті, які не попали під роздачу і пізніше стали класиками української радянської літератури ще й після 33-року мали змогу виїхати ( і виїзджали і поверталися) з СРСР, але не зробили цього. Чому ? Не асоціювали себе з "нарідом" ? Не знали історії взаємовідносин України з Ордою від копки Чорного моря і на 1000 років вперед ?
....В цих місцях вбито все і вся за період 1920-1930 і навряд чи хто зараз дасть відповідь як то сталася така трансформація суспільства.        

"История не имеет сослагательного наклонения" це, як вирок. Підпис сталіна, печатка Сандармоха.
Зараз фокусуватися не на тому "що би було, якщо" а на тому, щоб такого ніколи ніхто не зміг не те що повторити з цвітом української нації - щоб ПОДУМАТИ боялися!
А до цього ще важкий і кривавий (нажаль) шлях.
Слава Україні!