.. Тому що я знаю, що такого не повинно бути. Бо рік війни. Але таке є. Тому що я знаю, що по паперам його "готували". Що списувалося бк, паливо, та хтось отримав премію. І я не знаю як з цим боротися.
Я навіть не впевнений чи треба з цим боротися. Простіше паралельно робити так як треба. Правильно. Бо після перших уражень навчальних центрів ракетами, весь навчальній процес там паралізований через розосередженість особового складу та нестачу інструкторів. Катастрофічну нестачу фахових інструкторів. Маючих реальній бойовий досвід. А не атошну убдшечку другої лінії. І ламати те що є, але не працює, це як боротися з вітряками. Там система кривих дзеркал.
А ще, без зайвої скромності, ми краще всіх даємо стрільцям короткий курс БЗВП (базова загально військова підготовка). Так, нас запросили за нашою методикою навчати 100 вос і збільшити спроможність. А ще ми краще всіх готуємо командирів піхотних відділень за три тижні...
А ще, кожен день в нас починається з того, що хтось з контролюючого прошарку, обов’язково робить щось щоб заняття були зірвані. Кожного божого дня. У великих і маленьких начальників знаходяться сотні причин та підстав щоб процес гальмував або зовсім став. Бо їм треба сотні нарад і щоб все правильно. Бо по паперам ми все ще у мирному часі. Бо всі нормативи та вся підготовка, всі заходи безпеки то про мирний час. І у них не виникає питань - чому вчити треба по скороченій програмі бо війна, а заходи безпеки та організація процесу по програмі мирного часу, яка в три рази довша?
Бо вони не хочуть брати на себе відповідальність. Бо вони ніколи не попадуть в окопи. Бо вони впевнені що вони не будуть воювати поруч з людьми навчання яких вони зривають. Бо по паперам вони праві.
Оновити