Здається, ми виплакали всі сльози, оплакуючи найкращих, яких за цей рік забрала війна. І ці страшні втрати об‘єднують нас в бажанні помститися за друзів, вистояти, знищити ворога. Ми навчилися об’єднуватися навколо головного- любові до України й бажанні бути максимально корисним для майбутньої перемоги. Наш ворог - Росія.
Але виходить, що десь на Банковій нас продовжують ділити на своїх і чужих , правильних і неправильних. І нагороди можна давати тільки позитивним, своїм, пригодованим.
Цьогорічна Шевченківська премія- це про принципи і європейськість. Й сміливість ці принципи відстоювати. Триденне мовчання комітету Шевченківської премії , готовність виправдовувати маніпуляції Банкової- це недалекоглядність і розчарування. І сигнал, як легко суспільство знову може скотитися в автократію.
Показова тиша так званого єдиного марафону та й інших медіа, які «помітили» порушення 60-річної традиції оголошення лауреатів премії саме до 9 березня тільки після сканадалу - демонструє системну проблему зі ЗМІ і повну зачистку інформаційного поля.
В цій історії багато брехні. Адже лауреатів вже запросили до Києва на вручення премії, а потім скасували поїздку. Чому? Бо на Банковій прочитали прізвища?
Й те, що комітет Шевченківської премії таки розродився заявою і назвав імена переможців, свідчить, що в нас все ж є громадянське суспільство. Ми - не Росія і Банковій важливо б вже це затямити.
В'ятрович: Щойно гуманітарний комітет парламенту одноголосно вирішив звернутися до президента України з закликом підписати указ про присудження Шевченківської премії за 2023 рік.
Перелік лауреатів премії визначений і опублікований. Подальше зволікання з указом погіршує й без того нездорову ситуацію , що виникла через обурливу спробу влади переглянути правила конкурсу після його завершення.
І жодного свіжого орденоносця!
Оновити