Для Путіна та таких як він «Сімнадцять миттєвостей» були не вироком комунізму, а реабілітацією нацизму. Власне, до 70-х років минулого століття більшість представників партійного апарату та КДБ у Російській Федерації вже були за поглядами відвертими нацистами, але приховували це самі від себе, бо нацизм у радянській пропаганді та кінематографі виглядав грубою та жорстокою карикатурою. «Сімнадцять миттєвостей» показали майбутнім господарям Росії «нацизм із людським обличчям». І цей кінематографічний «нацизм із людським обличчям» сподобався їм значно більше, ніж «соціалізм із людським обличчям», у який вони вже не вірили.