За підсумками Ризького мирного договору, підписаного 18 березня 1921 року представниками РРФСР, УСРР та Польщі за підсумками Польсько-радянської війни 1919-20 років, Польща отримала значні території на схід від лінії Керзона, населені здебільшого українцями та білорусами, релігійні і культурні права яких Польща зобов’язувалась забезпечити.
Однак політика Речі Посполитої у міжвоєнний період була дискримінаційною у релігійному і мовному питанні щодо національних меншин
У лютому 1943 року Волинський крайовий провід ОУН(б), котрим керував Дмитро Клячківський, прийняв рішення про вигнання поляків з Волині. Спочатку ці дії були направлені проти поляків, які служили на німецьку адміністрацію, але вже з середини березня поширилися і на цивільне населення. Активні дії загонів УПА проти поляків на Волині почалися у червні 1943 року і досягли свого апогею 11 липня 1943 року, коли було здійснено напади на села, селища і хутори (за польськими даними — більше сотні, за українськими — 12) в Ковельському, Горохівському та Володимирському повітах, населених поляками і змішаними родинами, де були вбиті (за польськими даними – кілька тисяч) поляків, включаючи дітей, жінок та старих.
У відповідь на дії УПА проти активізувалась польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі, а також польське підпілля, котре проводило численні акції «умиротворення» українських сіл. У цьому їм активно сприяла Армія Крайова, одне з найбільших партизанських формувань Європи ..., що створювала у польських поселеннях бази самооборони і проводила каральні акції як проти УПА, так і проти мирного населення українських сіл не лише на Волині і Галичині, але й там, де польське населення не постраждало від дій українців.
...
Жертвами взаємних етнічних чисток, які тривали до закінчення війни, стало від 35 тисяч (українські дані) до 100 тисяч (польські дані) поляків та від 2 тисяч (польські дані) до понад 20 тисяч (українські дані) українців. Вони продовжились у вигляді «українсько-польського обміну населенням» 1945-46 років та операції «Вісла» 1947 року.
, однієї з тисяч, який приніс народам планети розділ ІІ Інтернаціоналу на націонал-соціалістів (Пілсудський та примкнувший пізніше Шикльгрубер) та інтернаціонал-соціалістів (Сталін, назначенці по Україні). Найзапекліша боротьба, як відомо, внутрішньовидова. А найзручніша для неї - історичні кроваві поля Європи: Польща, Україна, Білорусь. І де б тим волинякам було сховатися. Хоч українцям, хоч полякам, хоч євреям з циганами.
, однієї з тисяч, який приніс народам планети розділ ІІ Інтернаціоналу на націонал-соціалістів (Пілсудський та примкнувший пізніше Шикльгрубер) та інтернаціонал-соціалістів (Сталін, назначенці по Україні). Найзапекліша боротьба, як відомо, внутрішньовидова. А найзручніша для неї - історичні кроваві поля Європи: Польща, Україна, Білорусь. І де б тим волинякам було сховатися. Хоч українцям, хоч полякам, хоч євреям з циганами.
Оновити