Пропонується вам почитати важливі клопотання для вступу у вузи кращої молоді із середовища робітників і селян.
Чому у жовтні 1969 р. появилася така постанова? Тому, що влітку масово демобілізовувалися солдати поголовного призову від 1967-1968 рр. і вони масово йшли у вузи і витримати конкуренцію із випускниками шкіл 1952 р. н. не могли.
Я поступав саме у 1969 р. у вуз і нас було 11 осіб на одне місце нашого факультету. Звичайно, план прийому у 75 студентів не могло задовольнити попит. Та й вчилися зі мною студенти від 1952 до 1942 р. народження. багато вже мали свої сім'ї та дітей школярів.
Але багато не було прийнято і з осені були утворені 8-ми місячні підготовчі курси і багато абітурієнтів ішли на ці курси. вони були стаціонарні та заочні і з різним періодом підготовки.
[quote author=Василь Дев'ятисил date="20:07, 6 май 2021"]Але здається мені заочної форми все ж таки не було, був вечірній стаціонар.[/quote]
Читайте Постанову:
2. При організації підготовчих відділень передбачається:
а) проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання;
б) створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва;
в) строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву бід виробництва - 10 місяців;
Згодом умови розширилися і були курси різної тривалості в місяцях. Особливо в останні роки українські, коли почали утворювати ПЛАТНІ курси із абітурієнтів.
А в СССР - це ж були ніби нульові курси і багато з курсантів за підсумками зараховували відповідно доведених квот вузам.
[quote author=Василь Дев'ятисил date="20:52, 6 май 2021"]Колись[/quote]
Мені це дуже знайоме. Ми абітурієнти повністю були забезпечені гуртожитком на час вступної кампанії. Іспити тривали місяць. Інтервали між екзаменами були в 10 днів. Із початку заселення після кожного іспиту у нас змінювалися сусіди. багато відразу тих солдат провалювалися. Це ми тільки із орденоносцем старшиною витримали всі іспити.
Але потім багато тих провалених абітурієнтів прийшли на курси і ми постійно зустрічалися в гуртожитку із знайомими.
На іспиті із хімії у нас приймали завкафедри неорганічної хімії та його асистентка. Професор Чорний був колишнім моряком і, симпатизував морякам. Підходили до них по черзі і морячок мав іти до асистентки переді мною, а хотів до завкафедри і жестом просить щоб я ішов без черги, а він після мене до нього.
Я допоміг йому. Він поступив і ми вчилися. Більше того, залишився в інституті і на всіх зустрічах тепер ми бачимося і згадуємо вступні баталії. були часи, не те що нині
[quote author=Василь Дев'ятисил date="21:39, 6 май 2021"]а через п'ять років приходь за дипломом. [/quote]
Так також не проходить. А треба ходити всі ці 5 років. Але так, буває. що залишають залікову книжку КОМУСЬ, хто може вирішувати питання і сесії організовуються. Але і то треба зустрічатися регулярно.
Я знаю випадок, що ТАК вирішували питання і студент хотів показати момент здачі іспиту як АЛІБІ. І прийшлося ВСІМ пояснювати коли і за яким механізмом появився запис здачі іспиту в конкретну дату.
так що і тут можна погоріти і треба якимось чином страхуватися від різних випадковостей. Найпростіше відповідно навчального процесу ходити на ті чи інші випадки та із підтримкою вирішувати. Наприклад, ось за розкладом іде сесія, за розкладом іспит. Студент прибуває, передає залікову і ХТОСЬ йде брати автограф.
А найпоширеніше - це замовлення, що такий товариш до тебе прийде і ти йому допоможи вирішити питання без ускладнень. Головне чи достатньо авторитету у стимулятора на вирішення.
Чому у жовтні 1969 р. появилася така постанова? Тому, що влітку масово демобілізовувалися солдати поголовного призову від 1967-1968 рр. і вони масово йшли у вузи і витримати конкуренцію із випускниками шкіл 1952 р. н. не могли.
Я поступав саме у 1969 р. у вуз і нас було 11 осіб на одне місце нашого факультету. Звичайно, план прийому у 75 студентів не могло задовольнити попит. Та й вчилися зі мною студенти від 1952 до 1942 р. народження. багато вже мали свої сім'ї та дітей школярів.
Але багато не було прийнято і з осені були утворені 8-ми місячні підготовчі курси і багато абітурієнтів ішли на ці курси. вони були стаціонарні та заочні і з різним періодом підготовки.
А где ж еще могли научить читать по слогам и писать с ошибками таких долбоебов как ты?
Другое дело - нахуя?
Тебе ж это не помогло.
Читайте Постанову:
2. При організації підготовчих відділень передбачається:
а) проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання;
б) створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва;
в) строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву бід виробництва - 10 місяців;
Згодом умови розширилися і були курси різної тривалості в місяцях. Особливо в останні роки українські, коли почали утворювати ПЛАТНІ курси із абітурієнтів.
А в СССР - це ж були ніби нульові курси і багато з курсантів за підсумками зараховували відповідно доведених квот вузам.
Мені це дуже знайоме. Ми абітурієнти повністю були забезпечені гуртожитком на час вступної кампанії. Іспити тривали місяць. Інтервали між екзаменами були в 10 днів. Із початку заселення після кожного іспиту у нас змінювалися сусіди. багато відразу тих солдат провалювалися. Це ми тільки із орденоносцем старшиною витримали всі іспити.
Але потім багато тих провалених абітурієнтів прийшли на курси і ми постійно зустрічалися в гуртожитку із знайомими.
На іспиті із хімії у нас приймали завкафедри неорганічної хімії та його асистентка. Професор Чорний був колишнім моряком і, симпатизував морякам. Підходили до них по черзі і морячок мав іти до асистентки переді мною, а хотів до завкафедри і жестом просить щоб я ішов без черги, а він після мене до нього.
Я допоміг йому. Він поступив і ми вчилися. Більше того, залишився в інституті і на всіх зустрічах тепер ми бачимося і згадуємо вступні баталії. були часи, не те що нині
Так також не проходить. А треба ходити всі ці 5 років. Але так, буває. що залишають залікову книжку КОМУСЬ, хто може вирішувати питання і сесії організовуються. Але і то треба зустрічатися регулярно.
Я знаю випадок, що ТАК вирішували питання і студент хотів показати момент здачі іспиту як АЛІБІ. І прийшлося ВСІМ пояснювати коли і за яким механізмом появився запис здачі іспиту в конкретну дату.
так що і тут можна погоріти і треба якимось чином страхуватися від різних випадковостей. Найпростіше відповідно навчального процесу ходити на ті чи інші випадки та із підтримкою вирішувати. Наприклад, ось за розкладом іде сесія, за розкладом іспит. Студент прибуває, передає залікову і ХТОСЬ йде брати автограф.
А найпоширеніше - це замовлення, що такий товариш до тебе прийде і ти йому допоможи вирішити питання без ускладнень. Головне чи достатньо авторитету у стимулятора на вирішення.
Оновити