Ты в очко себе "крейдяний фільтр" поставь, дегенерат - будешь "на выходе" продукцию концерна АВК получать...
Сперва маупе нужно "расширить колозор", иначе "крейдяний фільтр" не влезет... От реально, такого эталонного, реликтового дегенерата, как Ванька Какин, даже представить трудно. Самородок. Глыба просто таки.
Хотя сельский щитавод, публикующий свои многотомные "мемуары", составляет Ваньке Какину серьёзную конкуренцию
Для совкодрочеров.
170 в месяц - период брежневского застоя. С перспективой попасть в Афган (для брата, я уже отслужил)
При "перестройке" которую бестолочи клянут, появилась возможность работать а полную силу без ограничерий и начальницкого произвола. На основной работе 250-300 плюс160-180 компенсации за личный транспорт плюс на второй работе по патенту столько же или+. Так что с 88 до 90 в деньгах семья недостатка не знала. За год с хвостиком отложил 8000 руб на машину и дома это никто не заметил, жили как раньше, хотя третий киндер появился. Пахал по черному, но видел результат. В сберкассе барышни улыбаться украдкой начали - примелькался. Машину успел купить. Потом все рухнуло, через два года за такие-же деньги купил четыре белоцерковских покрышки к машине Позже, после милллионов, и вояжей на Польшу и Германию слегка сменил деятельность. Работа более денежная но и более сезонная. В сезон от 40 до 150$ в день, но это брутто минус расходы. 2006-2009-й многие потом вспоминали
Santa, Як би хто не оцінював роки життя СССР із 1917 до 1990 р., то життям хоч би трохи нормальним можна визнати кілька років із 1980 до десь до 1985 року.
Все. В усі інші роки було виживання.
Я пам'ятаю ще 50-ті роки і бачив на житті діда із бабою та наше із батьками. До реформи грошової 1961 р. за 1 крб можна було ЩОСЬ купити у магазині. Хоч так, вибір був невеликий - пляшка горілки біля 2.50 руб., 1оо г цукерок ПОДУШЕЧКИ по копійках, тюлька 100 г - 7 коп. Але пляшку пусту здати в магазин - 12 коп., яйце здати - 7 коп.
Вже після грошової реформи та за 10 коп = рівним колишнім 1 крб. вже нічого не купити. Люди без паспортів прив'язані до колгоспу, хіба виїхати по орг. набору в Сибір чи Херсонську область.
Вже із 1965 р. люди почали отримувати якусь зарплату, робітники на заводах почали переодягатися на роботі.
Із 70-их роках виживали як хто міг. Зарплати малі, дефіцити поголовно, але поїхали в СССР туристи і повезли барахло, яке можна було на барахолці купити. Хороші туфлі у
Хороші туфлі за 20 крб можна було купити у чеха із рук на вході у магазин, рукавиці шкіряні на барахолці - за 5 крб. Джинси - із рук за кілька зарплат.
До олімпіади у 1980 р. появилася ПЕПСІ в маленьких пляшечках. Ми у Львові привикли до пива Львівське, Ризьке, портер (чорне) та інших, які випускав завод на 60 % Жигулівське та 40 % сортове і переважно на експорт.
А ось вже із 1982 р. (якраз я закінчив аспірантуру) вже можна було купити вільно джинси будь яких лейб. У магазині розкладені по 20 видів. І так тривало десь до середини 80-их, коли зникло все.
я із Києва для цілого відділу віз масло по 3.50, ковбасу РУЛЕТ по 3.50 чи молочну по 2.20. Собі у столі замовлень біля Золотих воріт міг замовити банку кави, кг копченої ковбаси чи банку горошку із майонезом.
Із Харкова віз упаковки порошку для прання, із Москви із універів столиць країн РЕВ все барахло із кросовками, рубашками із манікурними наборами.А далі вже та
Хотя сельский щитавод, публикующий свои многотомные "мемуары", составляет Ваньке Какину серьёзную конкуренцию
170 в месяц - период брежневского застоя. С перспективой попасть в Афган (для брата, я уже отслужил)
При "перестройке" которую бестолочи клянут, появилась возможность работать а полную силу без ограничерий и начальницкого произвола. На основной работе 250-300 плюс160-180 компенсации за личный транспорт плюс на второй работе по патенту столько же или+. Так что с 88 до 90 в деньгах семья недостатка не знала. За год с хвостиком отложил 8000 руб на машину и дома это никто не заметил, жили как раньше, хотя третий киндер появился. Пахал по черному, но видел результат. В сберкассе барышни улыбаться украдкой начали - примелькался. Машину успел купить. Потом все рухнуло, через два года за такие-же деньги купил четыре белоцерковских покрышки к машине
Все. В усі інші роки було виживання.
Я пам'ятаю ще 50-ті роки і бачив на житті діда із бабою та наше із батьками. До реформи грошової 1961 р. за 1 крб можна було ЩОСЬ купити у магазині. Хоч так, вибір був невеликий - пляшка горілки біля 2.50 руб., 1оо г цукерок ПОДУШЕЧКИ по копійках, тюлька 100 г - 7 коп. Але пляшку пусту здати в магазин - 12 коп., яйце здати - 7 коп.
Вже після грошової реформи та за 10 коп = рівним колишнім 1 крб. вже нічого не купити. Люди без паспортів прив'язані до колгоспу, хіба виїхати по орг. набору в Сибір чи Херсонську область.
Вже із 1965 р. люди почали отримувати якусь зарплату, робітники на заводах почали переодягатися на роботі.
Із 70-их роках виживали як хто міг. Зарплати малі, дефіцити поголовно, але поїхали в СССР туристи і повезли барахло, яке можна було на барахолці купити. Хороші туфлі у
До олімпіади у 1980 р. появилася ПЕПСІ в маленьких пляшечках. Ми у Львові привикли до пива Львівське, Ризьке, портер (чорне) та інших, які випускав завод на 60 % Жигулівське та 40 % сортове і переважно на експорт.
А ось вже із 1982 р. (якраз я закінчив аспірантуру) вже можна було купити вільно джинси будь яких лейб. У магазині розкладені по 20 видів. І так тривало десь до середини 80-их, коли зникло все.
я із Києва для цілого відділу віз масло по 3.50, ковбасу РУЛЕТ по 3.50 чи молочну по 2.20. Собі у столі замовлень біля Золотих воріт міг замовити банку кави, кг копченої ковбаси чи банку горошку із майонезом.
Із Харкова віз упаковки порошку для прання, із Москви із універів столиць країн РЕВ все барахло із кросовками, рубашками із манікурними наборами.А далі вже та
Оновити