Коментарі


Нові: Внизу | Вгорі :: Додати коментар
roman.kulchunskyj roman.kulchunskyj 11:55, 20 янв 2021
Із статті: "Мене виховувала бабця. Її позиція була така: “Моя країна – Радянський Союз, помру з цією думкою”. Але в сім’ї любили Україну".
Подобається 1 Не подобається 0
Відповісти | Цитувати виділене
ланецкий ланецкий 12:45, 20 янв 2021
Каждое утро моя бабушка будила меня словами из далеких 30-х: "Вставай Лєнін, вставай дєдка бо обісралась п"ятілєтка!"
 
Подобається 9 Не подобається 1
Відповісти | Цитувати виділене
Santa Santa 17:00, 20 янв 2021
В сім'ї, скільки себе пам'ятаю, спілкувалися тільки і виключно українською. А проблеми почалися, коли не прийняли до української школи. Їх тоді було на район дві чи три. Так і провчився до восьмого в школі, де викладання було російською, а українська мова і література  - декілька годин на тиждень.Перший класний керівник - викладачка російської. Друга, з п'ятого класу вчителька української мови й літератури. Дуже гарний і кваліфікований фахівець. Дивувало при цьому що в класі було достатньо дітей "понаєхів", звільнених від відвідування й так нечисленних уроків української. Їхні родини швендяли просторами сересер за батьками - військовослужбовцями. А тут доля занесла в академію до варварського Києва, то нащо напружувати дитину п'ятирічним вивченнями "штучної" мови, коли на обрії очікуваний переїзд до Зажопінська, чи Мухосранська. Так і ширяли ці "рождьонниє  в СССР" по всій країні. Шоб нарешті, коли татко, старшим офіцером, вийде у відставку, осісти в Прибалтиці, Києві, чи Криму
Подобається 4 Не подобається 0
Відповісти | Цитувати виділене

Оновити
Символів залишилося: 1000




Останні коментарі






© 2012-2021 linkodrom rss

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Політика конфіденційності
Загрузка ...