"Те, що ми маємо, – це не випадковість. Тому що неможливо будувати державу, якщо нема чіткого розуміння того, заради чого ця держава будується і який у ній сенс. Звичайно, у цій ситуації нема реального виходу БЕЗ тих цінностей, які здаються найголовнішими. В українського суспільства існує величезна проблема: відсутність у людей розуміння причинно-наслідкових зв’язків. Це називається «недоросле суспільство», але тут проблема не залежить від віку людей. Дитині треба пояснити, що коли вона візьме сірники і запалить щось у хаті, то хата згорить – і дитина згорить разом із нею. Так дитина починає щось усвідомлювати – і саме так, крок за кроком, відбувається виховання. А в Україні не було процесу політичного виховання. Український громадянин вважає, що станеться так, як йому заманеться. А так не буває.
Якщо люди не бажають збудувати державу, якщо вони не хочуть, щоб нею керували професіонали, якщо не вважають Україну пріоритетом свого існування як громадянина і саму Україну не розглядають як притулок для української нації – тоді ми не поборемо корупцію, не зможемо вирішити питання власного добробуту та перемогти у війні. І цю піраміду перевернути неможливо! Не можна спочатку перемогти корупцію, досягнути добробуту, перемогти у війні, а потім будувати українську державу.
Люди мають бажати жити чесно – не багато, а саме чесно. І тоді, можливо, колись їхні діти будуть жити багато. Більшість наших співвітчизників є прихильниками корупції і толерують її. Адже у нас наскрізь корумповане суспільство. Не толерується лише корупція на високопосадовому рівні. І то лише тому, що люди заздрять політикам і бажають опинитися на їхньому місці. Будь-які вибори у нас – це соціальний ліфт для тих, хто хоче дорватися до годівниці з думкою «ти покрав – дай мені покрасти». Ось що таке Зеленський і «Слуга народу» – це соціальний ліфт перемоги корупції над здоровим глуздом. Якщо ми живемо в аморальному суспільстві, то не треба вдавати, що воно бореться за моральні цінності. Треба боротися з аморальністю. Бо суть саме в цінностях, а не в лідерах. Лідер зазвичай є таким, якого потребує суспільство.
...Зараз у нас нове вікно можливостей, яке відкрилося з російською агресією і стало новою можливістю провести кордон між нами і метрополією. В тому числі й цивілізаційний. Ці можливості у нас закінчаться із крахом путінського режиму. Скільки ми України українізуємо за цей час – стільки у нас буде України. Скільки ж залишиться русского мира – те стане Росією.
Чи настане крах Путінського режиму, коли не стане Путіна, чи цей режим більш стабільний, ніж той, що був при Єльцині? Отож..
Оновити