Зараз Зеленський прийшов до того ж, до чого прийшов Порошенко. Неможливо одночасно бути президентом України і захищати олігархічні інтереси. І як тільки він зробив крок у бік державних інтересів, моментально виявилося, що у нього немає парламентської більшості.
Якби Зеленський не влаштовував вакханалію з позачерговими парламентськими виборами, якби його дії по демонтажу управлінської структури країни не підтримувала б в популістському угарі більшість населення, зараз у нас міг би бути парламент, на який здатний був би спертися президент. Але такого парламенту немає. І уряду немає, ключових для вирішення проблем епідемії міністрів доводиться міняти за кілька тижнів після призначення. І Офісу президента немає - вже другий поспіль його керівник компрометується і втрачає вплив. А обов'язки глави держави виконує людина, яка намагається докричатися до депутатів власної фракції по телевізору.
Це і є передбачуваний розвал системи державного управління у розпал страшної епідемії. Те, чого не могло не статися, сталося у найбільш критичний момент.
Це що, Порошенка сотрудничал бы с Путиным ...