Років з десять тому одна моя знайома, на ім'я Лариса, вона була якось причетна до створення клініки "Ізіда" і навіть придумала цю назву (з її слів), захотіла прилаштувати мене на роботу в той "Інститут кліткової терапії" тоді він був (може й зараз) на території Медгородка. Прийшли ми на прийом до головного, заходимо в кабінет, поздоровкались. Я проходжу вперед сідаю за стіл навпроти нього, а той мужик дивиться на мене і не на мене водночас, бо очі в нього дивляться в різні боки! Я аж розгубився трохи і мабуть на моєму обличчі щось таке промигнуло, щось таке, чого я не зміг проконтролювати, якась міна з легким відтінком здивування та відрази. Хоч як я не намагався приховати свої почуття, та мабуть таки не зміг. На роботу мене звичайно не взяли... Та я і не дуже хотів. Так от, на мою думку, весь цей галас навколо стовбурових клітин — чісто развод для лохов.