Те, що вдавалося цій людині, не вдавалося нікому іншому. Він був для дітей не просто авторитетом і вихователем, він ставав ближче, ніж родич і дорожче, ніж друг. Макаренко (нар. 13 березня 1888-го, помер 1 квітня 1939 року), став одним із найвидатніших педагогів у історії. А от довгі роки служби Антона Семеновича в НКВД залишилася за кадром офіційної біографії. Після смерті Макаренка його дружина взяла на себе роль цензора літературно-педагогічної спадщини та подбала, щоби в енциклопедіях і довідниках цей період не згадувався.

Навіщо ця конспірологія з "таємницями"? Він мав офіційно звання старшого сержанта НКВС, що рівноцінно званню майора в армії. Був порядною людиною в умовах і рамках того часу.
Його "педагогікою" був простий гулагівський принцип "всі відповідають за одного: один винуватий - відповідають усі". Не гуманний, але дієвий спосіб підтримання дисципліни, широко застосовуваний потім у Радянській Армії. Багатьох вивів у люди, багато хто з його вихованців (краще сказати - піднаглядних) закінчив тюрьмою і стінкою. Став ідолом радянської педагогіки саме тому, що його методи "перековки" відповідали офіційним поглядам на виховання. Він, слід віддати йому належне, був просто більш людяним за більшість енкаведистів. От і все.
Його ж книги (їх небагато) варто прочитати. Не забуваючи, у який час і з ким мав справу Макаренко... .