Після перемоги над Врангелем та укладення 18 березня 1921 року з Польщею Ризького мирного договору у більшовицького режиму в Україні не залишилося ворогів, які б відкрито контролювали хоч якусь частину її території. Однак боротьба за опанування України ще не завершилася - в республіці залишався потужним повстанський рух, а українські військовики, які виїхали за кордон, були готові за слушної нагоди повернутися та продовжити збройну боротьбу.
...
12 квітня 1922 року ВУЦВК "в додаток до постанови своєї від 30 листопада 1921 року" ухвалив "подарувати повну персональну амністію всім, що є закордоном особам українського громадянства", які раніше воювали на боці регулярних антирадянських армій. Амністія ставила за мету остаточно знешкодити повстанський рух в Україні, який значною мірою спирався на таких вояків і водночас вже згасав в умовах запровадження нової економічної політики та настання голоду 1921-23 років.