а кінець весни 1943 року нацисти почали розуміти, що мають справу не з хаотичними нападами поодиноких “банд”, а з організованим повстанням проти їхньої влади на Волині. Керівник генерального округу “Волинь—Поділля” Генріх Шене змушений був констатувати, що в районах Горохів, Любомль, Дубно, Луцьк і Кременець повністю “панують націоналістичні банди”.
Партизанські підрозділи, створені членами ОУН (бандерівців), почали з’являлися на Волині від самого початку 1943 року. Ударів по німецьких окупантах першою завдала сотня Григорія Перегіняка (“Коробки”), створена 22 січня в Сарненському районі Рівненської області.
Про її напад на комендатуру м. Володимирця 7 лютого 1943 року відомо досить добре, бо це був найперший бій збройних загонів ОУН(б).
У лютому ж з’явилося ще кілька військових підрозділів, створених бандерівцями. На півдні Волині свою боївку організував член військової референтури Кременецького окружного проводу ОУН Іван Климишин (“Крук”). Бойове хрещення цього відділу було таким же, як і сотні Перегіняка — напад на в’язницю м. Кременця.
Перша спроба виявилася невдалою. “Крук” із усього п’ятьма бойовиками несподівано напоровся на самого начальника тюрми. Через незаплановану перестрілку здійнялася тривога, тож довелося відступати.
В июне 1980 года «Вестник репрессий», который издавала Украинская Хельсинская Группа, сообщил, что «28 мая 1979 года в г. Яремча умер многолетний политузник, ведущий участник освободительной борьбы ОУН-УПА Володымыр Казновський». Имя Казновського вы можете встретить в списке выдающихся людей Ивано-Франковщины. Чем прославился этот герой ОУН-УПА, которого советская власть осудила на 25 лет лагерей?
Ответ на этот вопрос дает новая книга известного израильско-американского историка Холокоста Омера Бартова об убийстве евреев Бучача. Это тот милый городок в Тернопольской области, недалеко от Черткова, откуда родом лауреат Нобелевской премии по литературе Шмуэль Агнон и мама автора. Бартов подробно рассказывает об истории городка, о жизни евреев, украинцев и поляков, и про Шоа.
Важное место в этом историческом исследовании отведено нашему герою Володымыру Казновському, члену ОУН и шефу украинской вспомогательной полиции, сыну священника, хорошо говорившему по-немецки. Казновський – непосредственный организатор погромов, грабежа и убийства евреев, еще до того, как в город зашли немцы.
Непосредственно за уничтожение евреев Бучача отвечал отдел немецкой секретной полиции в соседнем Черткове. В нем служило всего 20 немцев. Но, пусть вас это не смущает. При активной помощи 300 полицаев из украинской вспомогательной полиции, которыми руководил Володымыр Казновський, за три года они смогли убить более 60 тысяч евреев в районе Бучача и Черткова.
В польской трактовке Волынская резня – это акция по этническим чисткам польского населения Волыни, проводившаяся ОУН-УПА в 1943 году. Ее хронологические рамки отсчитываются от 9 февраля 1943 года – в этот день произошло нападение отрядов УПА на волынское село Паросля, где были убиты 173 поляка.
11 июля считается днем пика Волынской резни, потому что в этот день УПА совершила нападение одновременно на 150 польских городов и сел, находившихся на территории Волыни.
Общие цифры жертв Волынской резни точно не установлены. В проектах польского парламента фигурирует число 100 тысяч, однако историки склоняются к тому, что 100 тысяч – это общее число польских жертв на западноукраинской территории в годы Второй мировой войны. Что касается территории Волыни в указанные хронологические рамки, то здесь цифры колеблются в пределах 50-60 тысяч.
Стосовно УПА ніколи не буде однієї оцінки. Тому що одні підрозділи справді воювали проти окупанта, а були такі групи в УПА, які місцеве населення тероризували. І е треба розуміти, критичного до цього ставитися..
У лютому ж з’явилося ще кілька військових підрозділів, створених бандерівцями. На півдні Волині свою боївку організував член військової референтури Кременецького окружного проводу ОУН Іван Климишин (“Крук”). Бойове хрещення цього відділу було таким же, як і сотні Перегіняка — напад на в’язницю м. Кременця.
Перша спроба виявилася невдалою. “Крук” із усього п’ятьма бойовиками несподівано напоровся на самого начальника тюрми. Через незаплановану перестрілку здійнялася тривога, тож довелося відступати.
Оновити