"Три роки тому, у 2014 році, ми прямували до Яворова на навчання та мали кілька годин у Львові. Ми вийшли на вулицю у центрі міста, і тут до нас несподівано підійшла якась літня жінка і спитала, хто ми. Зі мною був колега, литовський військовий, тому він допоміг з перекладом.
Я відповів, що ми з НАТО, і вона, щойно почула це, розплакалася.
 
Вона дякувала нам за допомогу, яку НАТО надає Україні, говорила, наскільки це важливо. А потім зняла зі своєї сумки стрічку і віддала її мені. Відтоді – вже три роки – ця стрічка завжди зі мною".