Мала я «щастя» побувати в комітеті свободи слова та інформаційної політики на обговоренні правок до закону 5313 «про мовні квоти на телебаченні» перед другим читанням.

Зібралася на обговоренні така тусовка: народні депутати «наші», народні депутати «опозиція», народні депутати від меншини, «українська громадськість», активісти, представники медіамагнатів. Вела засідання комітету голова комітету.

Ну що вам сказати, друзі. Закон писався не для українського народу, не для майбутнього, а під конкретних людей та існуючі обставини.

Прикладів з цього засідання можна навести багато, розкажу про кілька.

Отже, обговорюється правка про те, що весь продукт, який зараз знімається каналами, повинен бути українською мовою, бо російською мовою і сусідня країна назнімає, а українською, тільки ми. Піднімається представник каналу Україна, патріот, гарною українською каже:
- А як же бути з тими матеріалами, що ми вже назнімали російською мовою? Ми їх ще не показали. Ми потратили на це купу грошей! А тепер що, це в смітник?

Стали народні обранці «позиція» і опозиція думати й гадати, як із ситуації викрутитися. Не як канал повинен під закон підлаштуватися, бо пишеться закон на роки, пишеться для українського народу, а як підлаштувати Закон під оте російськомовне сміття. Пофіг, що країна і українці вимагають українського продукту. Нікому не прийшло в голову сказати: «Як треба, то й викиньте в смітник, якщо це на користь народу». Ніхто не сказав: «То продублюйте українською». Навіть не сказали: «То засуньте це в 25%російською, бо воно ж таки російською мовою». Тих 25% ніби й немає. Їх залізобетонно зафрахтували під російське, відклали і не чіпають, як святиню. Натомість думають, як оте російське лайно, вироблене Україною, в український контент 75% запхати.

В унісон каналу «Україна» встає представник ще якогось іншого каналу:
- Як ви собі уявляєте, що все повинно бути українською? Це я запрошу в студію російськомовного експерта, то мені його що, перекладати?"

Опозиція з позицією сміються. Сміється з якогось дива "українська громадськість", яка прийшла підтримувати українське. Не витримую.

- Так. Перекладати. І це не наш винахід. Давайте рівнятися на канали світового рівня, наприклад на CNN. Вони на весь світ транслюють новини англійською мовою. Така політика їхнього каналу. Коли вони запрошують у студію експерта турецького, французького чи російського, що вони роблять? Перекладають англійською, бо політика каналу – англійська мова. Якщо політика наших каналів українська, то за аналогією треба і нам перекладати. Це світова практика. Якщо Ви запросите в студію вірменського експерта, молдавського експерта, то їх ви ж будете перекладати? Те саме і російський, або нехай говорить українською. Або його будуть перекладати.
- Неподобство! – обурюєтся канал.
- Але перекладати – правильно, — кажуть активісти.
- Треба шукати компроміс! Треба шукати компроміс! – стрибає "українська громадськість", ніби в мультику "акєла промахнулся, акєла промахнулся".

І тут випливає рятівна стаття 10 обговорюваного законопроекту, пункт 7 про те, що українським називається продукт, який може бути виконаний неукраїнською мовою. І пункт про те, що в студії можуть розмовляти неукраїнською мовою і це все під час 75%українського контенту. І ще один цікавенький пункт, що голова РНБО може віднести до 75% українського контенту передачу неукраїнською мовою, якщо так захоче(з метою безпеки). І Пофіг, що там думає Український народ. Статтею 10 їм треба рятувати російськомовне раніше відзняте лайно, і рятувати канали, які не хочуть перекладати українською.

В унісон працює позиція і опозиція. Зачитали. Голосуємо, махнули вгору-вниз руками. Зачитали, голосуємо, махнули вгору-вниз руками. Наче мух ганяють. Зачитали, що до передач державною мовою належать передачі недержавною мовою. "Голосуємо", — каже голова. Махнули і "українці", і "неукраїнці" вгору-вниз руками.

- Та ви що, знущаєтеся! — обурюється народний депутат Ярослав Лесюк з комітету освіти. — Ви вслухайтеся, що Ви пропонуєте, українським продуктом вважати продукт, виконаний неукраїнською мовою. Ви ж розумні люди, що ви пишете! Ви шизофренію заводите в закон!

Знову підстрибнула "акєла промахнулся", тобто "українська громадськість":
- Треба шукати компроміс! Треба шукати компроміс!
- Та який компроміс, — обурюємося з активістами, — не може такого бути!
- Так, так! — киває позиція і опозиція в унісон, — ми почули, пане Ярославе, заспокойтеся, і взагалі, не вносьте дисонанс у наші згуртовані ряди, у нас на комітеті це не прийнято. Голосуємо.

Махнули позиція-опозиція руками вгору-вниз. Проголосували. За що проголосували? За те, щоб догодити каналам й іномовних не перекладати, чи перекладати? За те, щоб шизофренію не допустити, чи узаконити? Пофіг. Після ухвалення Закону у Верховній Раді — почитаєте. (Ухвалила ВР. Почитали. Мовну шизофренію узаконили на роки, Закон підлаштували під канали, а не канали під Закон).

Або ж обговорюють правку про моніторинг добового обсягу, тобто — протягом доби повинно бути 75% українською і 25%російською. Піднімається представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення і бідкається: "Ооооот, як ми будемо контролювати обсяг добовий, у нас немає ні людей на це, ні обладнання. Робіть не добовий, а тижневий".

Зітхнули позиція з опозицією. Ніхто з них не сказав, що тижневий обсяг – це небезпечно. Це шкідливо для українців, бо створюється лазівка. Нею можуть і не скористатися, але можуть і скористатися, якщо вона є, ще й законна. Лазівка полягає в тому, що спробуй протягом доби тими 75% і 25% зманіпулювати, а протягом тижня – можна. Наприклад, показувати український контент в робочі дні, а російський у вихідні, коли всі біля телевізорів. Ніхто з позиції-опозиції у відповідь Нацраді не сказав, що закон пишемо для України і майбутнього — підтягніть значить людей і технічне обладнання.

З активістами обурюємося:
- Та що ж це таке? Давайте добовий обсяг, не можна тижневий!
— Треба шукати компроміс, треба шукати компроміс!" — знову за своє "українська громадськість".
- Ніякого компромісу, — кричать активісти. – Добовий моніторинг потрібен!
- Ага, ага! — Сказали позиція і опозиція, — Голосуємо.

Махнули руками вгору-вниз позиція з опозицією – проголосували. За що? Пофіг. Після ухвалення Закону Верховною радою, почитаєте (Почитали. Підтягли не нацраду під Закон, а навпаки, Закон підлаштували під Нацраду, обсяг тижневий.)

Ну і ще одне. Від чого просто немає слів. Сидимо з активістами і закипаємо. Ніхто з "наших" депутатів про 100% українського контенту не говорить. Не існує такого поняття в природі комітету як 100 % українською. Не витримуємо.
- Та що ж це таке, — волаємо. – Ви взагалі варіант про 100% українською розглядаєте?

Дивимося на депутатів. Ну гаразд, з опозицією все зрозуміло. До неї питань немає. Падлюки проти українського, нічого дивного. А "наші". Наші чому мовчать? Це ж наші депутати з Майдану. І знаєте яка в них реакція?

Наші, ті, які б мали захищати українське, відстоювати, вигризати, повертаються до нас і кажуть (не меншини кажуть, не опоблоки, а захисники українського повертаються і разом з опозицією-опоблоками, захисниками меншин і "українською громадськістю" замість того, щоб стояти за українське горою, в один голос кажуть): "А як же меншини? Може ви взагалі хочете меншини з України депортувати?"

Німіємо на мить. Ні, ми такого не хочемо. Але й від вас такого не чекали. Ми хочемо, щоб контент був 100%українською — і вже від нього відштовхуватися. Надати час (квоти) меншинам на передачі мовою меншин, а не ліпити шизофренічну мішанку з мов. Ми хочемо, якщо це й 75%, то чистих, українських, а не мовний венігрет. І ми чекали, що Ви будете захищати українське, бо меншини є кому захищати. Ними є кому прикриватися і ставити з них першу лінію є кому. Ми чекали…

- Ви ж розумієте, пані Ларисо, — шепчуть мені "наші депутати" — Ця верховна рада того, що ви хочете, не прийме.

Твою ж дивізію, люди! Мені це казали при Ющенку: "Ну ти ж розумієш, Ларисо, Верховна Рада залишилася ворожа. Ця верховна Рада це не прийме"

При Януковичі: "Ну Ви ж розумієте, пані Ларисо, ця Верховна Рада ворожа це не прийме".

Сьогодні депутати, яких ми завели у ВР з Майдану мені постійно повторюють цю мантру "Ця Верховна Рада це не прийме". Але ж це вже Верховна Рада Майдану!

В законопроекті про освіту підсилити українську мову? Ну Ви ж розумієте, пані Ларисо, ця Верховна Рада це не прийме!

Закон про українську мову на телебаченні? Ну Ви ж розумієте, пані Ларисо, ця Верховна Рада це не прийме!

Закон про захист української мови? Ну Ви ж розумієте, пані Ларисо, ця Верховна Рада це не прийме!

А яка прийме?! Яка тоді Верховна Рада прийме закони на користь українцям? Ви, депутати з Майдану, що ви тоді там робите? Хіба Ви там для того, щоб повторювати кожного разу з ранку до ночі вигідну вам мантру, за якою ви ховаєтеся: "Ця верховна рада це не прийме"? Замість того, щоб гепнути кулаком по столу, щоб вигризати і видирати очі, щоб стояти горою як на Майдані і не допускати й думки про інше, ніж 100%українською, ви бігаєте, шушукаєтеся і домовляєтеся про компроміси. З ким?!! Назвіть, з ким ви домовляєтеся. Вийдіть у ЗМІ і заявіть, хто Вам не дає працювати! Дайте нам їх. А може це ви і є? Ви шукаєте "компроміси" самі з собою про що, про шкоду українському?! Нащо Ви нам тоді такі потрібні?