Існує три основні підходи до розв'язання конфлікту на Донбасі

Перший варіант — відновлення українського суверенітету в силовий спосіб. На сьогодні це неможливо в силу внутрішніх і зовнішніх обставин.

Другий варіант — збереження статусу-кво, маскування війни. На це спрямовані дії української влади. Це нібито не війна, коли бойові дії призводять до одиничних втрат, не масових. І ми сподіваємося, що Росія ось-ось зламається під дією західних санкцій, і все одразу налагодиться. Але щодня бачимо застосовування заборонених озброєнь та цілеспрямоване знищення інфраструктури прифронтових населених пунктів. Це призводить до гуманітарних кризи й негативних екологічних наслідків, шкоди для економіки. Тому збереження статусу-кво — неприйнятна позиція. В таких умовах ми ніколи не можемо говорити про динамічний розвиток нашої держави.

Третій варіант — керуватися міжнародно-правовими актами. Вони чітко, логічно й послідовно регламентують нинішню ситуацію і пропонують Україні визнаний міжнародним співтовариством алгоритм для її врегулювання.

Необхідно називати речі своїми іменами. Якщо територія частини Донецької і Луганської областей внаслідок збройної агресії РФ фактично окупована, ми повинні визнати її такою. І все, що відбувається там, ляже на плечі окупанта. А деокупація переноситься на невизначену перспективу, коли Україна в силовий спосіб буде спроможна відновити кордон або Росія не зможе нав'язувати свою волю.

Не треба нічого вигадувати, а діяти згідно з міжнародно-правовими актами. Саме цей варіант пропонують ініціатори блокади торгівлі з окупованим Донбасом.

Михайло Басараб, спеціально для Gazeta.ua