Дісклеймер. Перепрошую за картинку. Не знав яку краще поставити. І не в ній суть.

От рефлексую. Люто. Кілька виступів в Харкові, в Києві, знову в Харкові... Це все робиться безкоштовно і часто-густо навіть в мінус. Та кого я обманюю? В мінус завжди. На тому і стоїть волонтерство.

Цікаво дізнатись — що роблять «завзяті патріоти» з парламенту, уряду, що роблять люди з АП (привіт моєму доброму знайомому Ігорю Райніну) та й сам президент. Всі ці люди, наголошую, мають «нал», рахунки, дома, машини, іншу хуйню. Не бідують. Але от рвуть жопи, типу, за Україну. Окремі виключення не грають ролі та підтверджують мої тези.

Штука ось в чому. Багато хто з моїх друзів хуярить на перемогу. Вляпаючись у борги, виплутуючись з них, втрачаючі роботу, потерпаючи від обставин. Для нас вже давно військовий стан. Ми самі його ввели. Для себе. І кинули всі свої кошти, вміння, час на допомогу військовим.

Що там лячно у військовому стані? Вимкнуть інтернет? Так є райони де його нема, добами, місяцями і ми, втім, спілкуємося та координуємо.

При військовому стані можуть відбирати машини для військових потреб? Так багато хто вбив машини на дорогах Донеччини, Луганщини, а найбільш — Харківщини (мої вітання Юлії Світличній). Вбили машини, коли допомагали військовим.

Всі змерзнуть і помруть? Ну ок.

Інший приклад. Якщо б розхуярили колону техніки Гіркина, яка виходила зі Слов'янська та Краматорська — не було б тисяч загиблих потім. Ніхто не наважився ту ворожу техніку розбомбити вщент.

Тепер от знову не наважуємося. Бо змерзнемо, бач. Робочі місця втратимо, «Путін нападьот».

Що ж ми на майже четвертому році війни такі сцикливі? Га? Так! Війна вже саме три роки триває. Медалі за «Асвабаждєніє Крима» штампувалися від 20 лютого! Вже пішов четвертий рік війни. «Вітаю».

Що ж ми постійно боїмося замість того, щоби бути твердими у своїх переконаннях перед всім світом? І цей закид перш за все нашим можновладцям. Бо є таке поняття як ВОЛЯ. Воно має два значення. Свобода і Намір. Ну, десь так. Можновладцям не вистачає ані того, ані цього.

Чому ж на третій рік війни ми такі гібридні? Чому ж зранку воюємо, по обіді торгуємо? Чому ж не проводимо ефективну інформаційну та економічну політику щодо ворога. Хочете довести зворотнє? Ок. Які телеканали приймає антена в, скажімо, Авдіївці?

Чому ж досі нема реальних результатів розслідувань подій на Майдані? Чому ті всі підораси все ще депутати, голови облрад і далі? Чому я бачив в Києві дохєра автозаків? «Путін нападьот» чи що?

Нас найобують?

Чесно, заїбало.

Ми просрали вікно можливостей. Все. Нові/старі кровосісі у владі. У тому ж БПП. Буквально на моїх очах люди з регіонів стають друзями і членами БПП, в Харкові. На моїх очах люди продаються, шукають кар'єри — і їх приймають у свої лави. Ба навіть мерзенніше — той, хто стояв у футболці «Беркут» — сьогодні є офіційною істотою (інакше не скажеш) і публікує свої скорботні дописи щодо вшанування Небесної Сотні.

Це реальність. Складна. Страшна. Невідвортня. Її треба прийняти і зрозуміти що з нею робити під час війни. В надскладних умовах.

І будь-які позитивні зміни, з якими зараз прилетять в коментарях прихильники окремих політичних облич, а не України в цілому, втоплені в лайні Системи. На жаль...

-------

Хочете допомогти дітям в зоні АТО та військовим? Звертайтесь до мого друга Олега Піротехніка. Група «Сила Допомоги». Перевірена людина. З ним ми часто їздемо разом. Олег їздить в АТО регулярно, мінімум двічі на тиждень, в різні міста, до різних підрозділів , завжди по суті. по реальних потребах.

4149 4978 5466 2642 Абрамычев Олег, Приват банк

Разом до перемоги!