За тим, як ти себе поводиш, можна судити хто ти є. Наші дегенерати звичайні полюбляють ефектні свята. Вже який день поспіль давай їм салюти, феєрверки, хлопавки, пукавки і так, щоб гучніше, бо бач душа бажає свята. Так ось, попадання вам під обстріл і так, щоб погучніший і масивніший, щоб не день і не тиждень, а тижнями під ці звуки жити. Можливо, тоді до вас покидьків дійде, що заборона на всі ці гучні вибухи не просто так введена, а тому, що війна, тому, що серцебиття пришвидшується та тиск стрибає догори неймовірно. Але ж вам придуркам все рівно, у вас — мир та благодать, а поважати інших, то хіба що так самих деградованих як самі. А воїни з війни — навіщо їх поважати, вони ж бо для захисту вашого святкового настрою і все, більше ні на що не заслуговують.

От через таку самосвідомість частини жителів нашої рідної країни ми ще довго будемо жити по-новому, за мінськими домовленостями та в гівні. Накрити стіл з червоною ікрою, ну як же без неї, спиртного та по-більше, без блювоти і головного болю ж ніяк, і феєрверки, феєрверки, щоб хлопці не відпочили в тилу, а в тривогах боялися цього «святкування». І яскравий цьому всьому приклад — Київ. Скільки шуму та грошей в повітря. А чому ж ні — свято. Всю столицю вивести на фронт до бісової матері і, щоб відчули «свято».

Знаєте, яке гарне зарево від «Градів», як чудово почнете відрізняти за звуком, що до вас «летить». А головне дійде до вас — недоумків, що свято-святом, а на обставини треба зважати. І, якщо воюємо, то всі разом, а якщо мир, то мир для всіх. Хтось згадає «мацкву», що там під час Другої Світової святкували і салюти були. Хочете на це рівнятись? Треба підбадьорювати тил. Та в нас в тилу вже забули, що війна — офіційні новини ж «мовчать» щодо загиблих кожного дня. Коротше, не «маємо те, що маємо», а заслуговуємо на те, що маємо.

Наостанок про феєрверки у світі. В Об'єднаних Арабських Еміратах заслужили так святкувати, бо з пустелі зробили оазис; В Австралії — це одна із фірмових туристичних візитівок Сіднею і так — там війна відсутня.

Знову ж таки, якщо рівняємось на московщину із замулюванням очей, що все добре, і святкуємо, святкуємо, коли гинуть, гинуть, то чому пручатись високим тарифам та решті реалій сьогодення — приймайте так як є, бо кріпаки, йолопи та дегенерати.