Нижче пропонуються чотири базові стратегії для України, дотримання яких, знання яких одна про одну, взаємодія всіх чотирьох та наявність попарних зв'язків одна з одною дозволяють змінити ситуацію в країні, досягнувши соціально-економічного та політичного прориву.
чотири базові стратегії пропонуються для чотирьох типів суб'єктів, що діють в українській революції – політиків, бізнесменів, інтелектуалів та громади.
Базовою є стратегія самодостатньої громади, яка розуміється як децентралізація. Вона полягає у тому, щоб громада незалежно від дій влади, бізнесу і навіть інтелектуалів продавлювала свої підходи самоорганізації, самозабезпечення та самозахисту суспільства.
Друга важлива стратегія неолігархічного бізнесу може бути означена в публічному просторі як деолігархізація: "шакали стають левенятами". Вона полягає у тому, щоб бізнесмени-мільйонери подрібнили олігархічні бізнеси, тобто порвали їх на шматки та привласнили. Влада своєю підтримкою та громада своїм тиском мають їм у цьому допомогти.
Третя важлива стратегія інтелектуалів, яка може бути названа "тунелюванням". Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб побудувати когнітивний тунель за межі наукових уявлень – в когнітивний світ конструктивізму. Мова по суті йде про розробку нового способу мислення – нової філософії та нової гуманітаристики
Четверта важлива стратегія політиків та влади загалом означає "реформи". В принципі ця стратегія значною мірою є пристосуванням норм та форматів української держави до умовних західних чи європейських стандартів
Якщо перші три стратегії будуть здійснюватися по-справжньому, то стратегію "реформи" можна взагалі розглядати як великий театр, де для західних та російських спостерігачів буде гратися зрозуміла для них п'єса, що слугуватиме ширмою або завісою для більш важливих трьох стратегій.
Саме так і потрібно вчиняти в ситуації зовнішнього управління країною. Справжня робота влади – дати можливість здійснити інші три стратегії.
ситуація зовнішнього управління як з боку Європи, так і з боку Росії в принципі не залишає шансів Україні мати якийсь дієвий стратегічний центр, який би продукував єдине публічне стратегування для всієї країни
будь-який єдиний стратегічний центр буде зруйновано(перекуплено).
Нікому зовні України не потрібна СИЛЬНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА -"міжнародний гравець"..
Причому єдиний координаційний центр для всіх стратегій має бути відсутній. Оскільки такий підхід не потребує центру управління на рівні країни, то це робить неможливою боротьбу за ресурси такого центру.
Оскільки дії чотирьох стратегій по всіх шести позиціях координації в жодному центрі не узгоджуються, то вони і не будуть дозволяти відслідковувати внутрішні цілі та завдання ззовні. Багато різної неповної і суперечливої інформації про дії в цих шести сферах має вводити в оману всіх зовнішніх гравців щодо того, що саме, як саме і в яких сферах відбувається в Україні.
варіант -на рівні соціальних мереж..
лише здійснені досягнення в якій-небудь з цих шести сфер будуть фіксуватися в парламентських законах та рішеннях Уряду чи указах Президента
Такого раніше ніхто не робив, і тому це може спрацювати. Це єдина з усіх відомих мені стратегій, публічне розголошення якої не може суттєво зменшити ефективність її здійснення.
Не потрібно вважати, що "все пропало". Якщо ви зрозуміли, як це може працювати, просто робіть це, не радячись, не витрачаючи час на довгі засідання і узгодження.
чотири базові стратегії пропонуються для чотирьох типів суб'єктів, що діють в українській революції – політиків, бізнесменів, інтелектуалів та громади.
Базовою є стратегія самодостатньої громади, яка розуміється як децентралізація. Вона полягає у тому, щоб громада незалежно від дій влади, бізнесу і навіть інтелектуалів продавлювала свої підходи самоорганізації, самозабезпечення та самозахисту суспільства.
Третя важлива стратегія інтелектуалів, яка може бути названа "тунелюванням". Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб побудувати когнітивний тунель за межі наукових уявлень – в когнітивний світ конструктивізму. Мова по суті йде про розробку нового способу мислення – нової філософії та нової гуманітаристики
Четверта важлива стратегія політиків та влади загалом означає "реформи". В принципі ця стратегія значною мірою є пристосуванням норм та форматів української держави до умовних західних чи європейських стандартів
Якщо перші три стратегії будуть здійснюватися по-справжньому, то стратегію "реформи" можна взагалі розглядати як великий театр, де для західних та російських спостерігачів буде гратися зрозуміла для них п'єса, що слугуватиме ширмою або завісою для більш важливих трьох стратегій.
Саме так і потрібно вчиняти в ситуації зовнішнього управління країною. Справжня робота влади – дати можливість здійснити інші три стратегії.
Нікому зовні України не потрібна СИЛЬНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА -"міжнародний гравець"..
"по факту"
Не потрібно вважати, що "все пропало". Якщо ви зрозуміли, як це може працювати, просто робіть це, не радячись, не витрачаючи час на довгі засідання і узгодження.
Оновити