На відміну від Першої в’єтнамської війни, у другу війну В’єтконг вступив маючи вже чітко організовану організаційну структуру збройних формувань. Це стало одним з факторів, який забезпечив успіх у боротьбі проти АРВ та гідний спротив армії США.
Збройні формування В’єтконгу поділялися три частини. До першої належали так звані Головні сили – регулярні збройні формування Фронту Національного Визволення Південного В’єтнаму. Головні Сили діяли у складі крупних бойових формувань та були спроможні вести як партизанську боротьбу так і воювати по всім правилам загальновійськового бою.
Зараз -Можна створювати НА основі військових частин.Лише змінити методику і мету підготовки.
Другу групу складали так звані Місцеві Сили. Вони комплектувалися за рахунок місцевого населення, які діяли на певно визначеній території. Вони в свою чергу поділялися на дві групи. Одна з них діяла у межах провінції – основної адміністративно-територіальної одиниці Південного В’єтнаму, інша діяла у повітах. Місцеві сили призначалися для здійснення партизанської війни в рамках провінції (повіту чи повітів), здійснювати розвідувальні та диверсійні операції для підтримки дій Головних Сил.
територіальні загони місцевої самооборони (в т.ч."Донбас" ,"Айдар" з "середнім " озброєнням.)
Третьою частиною збройних сил ФНВ були так звані Народні Сили – парамілітарні формування ФНВ. В їх склад входили особи обох статей та будь-якого віку. Вони також поділялися на дві групи. Перша приймала участь у партизанській війні (як правило вночі), інша служила для виконання допоміжних завдань (здійснення розвідки, виконання допоміжних робіт на користь Головних та Місцевих Сил, допомога продовольством, тощо).
Найменшою одиницею партизанського загону була трійка партизан. Новобранці, прибуваючи в склад партизанського загону розподілялися на трійки, в склад якої входив мінімум один досвідчений партизан. Ці троє постійно залишалися разом весь час допоки вони були живі. Така організація була вигідна у багатьох відношеннях. Перш за все взаємодія в складі трьох чоловік вважалася найбільш оптимальною формою організації, яка дозволяла самостійно діяти навіть такій найменшій бойовій одиниці
Централізоване керівництво ВК здійснювало Центральне Управління Південним В'єтнамом (ЦУПВ) - основний керівний орган воєнних формувань ФНВ. Офіцери ВК та НАВ здійснювали спільне планування бойових операцій на території В'єтнаму. В свою чергу ЦУПВ отримувало накази безпосередньо з Ханою. ЦУПВ здійснювало керівництво партизанськими загонами через так звані Воєнні райони. Вся територія В'єтнаму була поділена на 10 воєнних районів. Командування воєнних регіонів в межах своєї території здійснювало керівництво бойовими операціями партизан, здійснювало збір розвідувальних данних, та взаємодію з збройними формуваннями інших регіонів.
категорично необхідно забезаечити ЗАХИЩЕНИЙ зв"язок.
Haloperidol, а Пашун сватает вьетнамский опыт. Вьетнам - это где нет зимы, кругм бананы, никакой промышленности и снабжение - от патрона до ЗРК, да плюс советники, да плюс .... (устанешь перечислять, первый погрузрайон Одесского порта работал исключительно на Вьетнам и Корею) - где ж теперь Пашун предлагает все это брать? у правоприемницы СССР?
територіальні загони місцевої самооборони (в т.ч."Донбас" ,"Айдар" з "середнім " озброєнням.)
місцева самоорганізяція..
головне -забезпечити їм доступ до стрілецької нарізної зброї.
категорично необхідно забезаечити ЗАХИЩЕНИЙ зв"язок.
Мобільні!?
ЗАБУДЬТЕ.
https://www.facebook.com/sergey.bazanov/posts/10152746544174047?fref=nf
Оновити